Так вже сталось, що жанрів і книг тьма, але запам'ятовуються в першу чергу персонажі, як головні, так і другорядні. І що колоритніший персонаж, то тепліше про нього стане на душі лише від одного спогаду. При тому, неважливо чи це позитивний\негативний\нейтральний герой, Суть в тому, що герої мусять чіпляти. Значить автор молодець.
Проте бувають моменти, коли достатньо лише відкрити анотацію, щоб стало зрозуміло: дідька лисого я це читатиму. Або читаєш ти і розумієш, що автор не задумував такого ідіота, яким виглядає персонаж, але факт є фактом — герой ідіот, а красива історія від цього розсипається.
Тож, перелік наступний. Ніякої конкретики і тикання пальцями в конкретні книги чи конкретні літературні платформи. І перелік мій власний, себто суб'єктивний. Тобто з вашим може не збігатись. І добре, якщо не збігається тоді можна буде обмінятись думками в коментарях.
Брутальний мачо, альфач, ітд. Вгадаєте жанр книг, де такі водяться?
Всі ці категорії можна об'єднати в: хам і бидло. Перша біда такого героя: автор неправдоподібно його описав. Як чоловік, я йому не вірю. Так вже сталось, що персонаж, котрий веде себе зверхньо і агресивно чоловіками сприймається просто, як балабол. Тут одразу ж даю лайфхак авторам: впевнений в собі чоловік веде себе спокійно в будь-якій знайомій ситуації, а коли не знає, що робити - так і говорить. І швидше за все він просто промовчить, ніж розпускатиме пір'я перед героїнею. Йому достатньо буде погляду. Як альтернатива, сильні чоловіки можуть бути ще тими добряками і гумористами, що фонтанують жартами, але вести себе зверхньо не стануть. Тобто тут в мене перед очима стається логічний провал. З сильного герой просто перетворюється на велику закомплексовану через власну розбалуваність дитину. Стали б ви, любі панянки, витрачати час на такого в житті? Сюди ще: "король" школи, універу, перший хлопець на селі і тд. - залиште це серіалам.Романтизований автором криміналітет. Велика шишка, син якогось цабе. Можна було б віднести і до першого, але не став. Все в нього куплене, все йому по коліна. Добре, коли це антагоніст. Може б це читалось органічно, якби не велике засилля подібних конвеєрних героїв в мильних операх. Особливо цим грішать чоловіки автори, іноді роблячи з судимого героя ледь не Рембо. Все вміє, все знає, не губиться ні в яких ситуаціях. Закони для того, щоб їх порушувати — девіз персонажа. І ще й стелить: брат за брата і тд. Особлив гучно пробивається дно, коли герой не винен, то життя його довело. Думав, не знайду таку книжку. Помилився. Народ, такі герої то монополія лисого Він Дізеля. Все, поїзд пішов.
Герой з екзотичним іменем. Вже чекаю, коли гг буде просто: Ашот. Або Равшан і Джамшут. Екзотично, хіба ні? Те саме з героїнями. Ні, у певних жанрах це допустимо. І просто нагадаю, що в реальності екзотичні імена мають переважно порно актриси.
Сіра мишка. Це як бідна героїня мильних опер країн снд. Така вся скромна, тиха, АЛЕ: красива, розумна, талановита і тд. Просто дочка маминої подруги. І сто відсотків у неї закохається герой з пункту 1.
Працівник\ця поневолі. Тут навіть вже є певні правила. Герой чи героїня в гробу бачили цю роботу, але треба допомогти віддати другу\подрузі борги, зібрати на операцію, ітд. Ця робота мусить бути на межі фолу та цензури. Найяскравіший приклад: стриптизер, котрий збирає гроші на операцію мамі. Правдивість просто пре. Як вам моя ідея: монашка йде фасувати опіум, щоб допомогти зведеному брату відкрити синагогу і віддати кредит за телевізор? Дарую, забирайте! You are Welcome!
Герой — ідіот, але автором не так задумано. Ні, комічні ситуації це добре. Коли герой не найкрутіший на районі, а героїня не перша красуня на селі — це чудово. Це нормально. Коли хтось з них пошивається в дурні, це іноді весело, розбавляє сюжет. Гірше, коли хтось з них пошивається в дурні, бо сюжету бракує логіки. Герой не бачить очевидного для читача. Це нормально, коли автор так задумує героя. Ненормально, коли герой виходить таким випадково.
Анотація від імені героїні написана викличним тоном. "Він владний та жорстокий, але і я не пальцем роблена! Зараз, за 200 сторінок я покажу йому mother of Kuzka!" Або героя, як йому на все побарабану. Прекрасний хід. Може я придираюсь, але є кращі способи заінтригувати читача. Ще "краще", коли в анотації описують зовнішність чи характер головного героя або героїні. Та вже й кінець опишіть, шо вже там...
Посміялись і буде. Я пам'ятаю гачкуватий ніс професора Снейпа. Сміюсь з розповідей Прабаккера в Шантарамі. Різні жанри та автори. Герої запам'ятались вчинками, репліками, прописаними характерами. Запам'ятались тим, що були живими. Їм віриш.
Анумо, зробімо своїх героїв живими, без карикатурної штучності та неправдивості. Хіба не приємно автору, коли герої його історій згадуються читачем з любов'ю та ностальгією?
А які герої подобаються\не подобаються вам?
