Моя загадкова радість,
Сяє мені, як радісний світанок,
Укутана в мрії та щастя,
Веде в світ чудес і див,
Де кожен момент — новий світ.
Наче птах у небесах,
Вона кружляє, кличе в політ,
І серце б'ється в унісон,
Коли в душі весна цвіте.
В житті немає перешкод для нас,
Ми разом сміливо йдемо вперед.
І хоч часом губимо шлях,
Любов нас завжди знайде.
В лазарет ступаю я,
сповідь про втрату, самотність і примирення з болем. Ліричний герой звертається до друга чи, можливо, до частини самого себе — до того, хто залишився поруч у спільному “човні” життя
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
Зміни розпочинаються з відчуття себе. Марафон з розуміння основ турботи про себе. А що ж підкреслює, формує, підсилює відчуття себе? Поговоримо про це в серії дописів зі схожою назвою – з чого починаються зміни?
Тут ви зможете прочитати, що я поститиму на Друкарні, а якщо вас це зацікавить, то можете залишатися зі мною!)
Зміни розпочинаються з відчуття себе. Марафон з розуміння основ турботи про себе. А що ж підкреслює, формує, підсилює відчуття себе? Поговоримо про це в серії дописів зі схожою назвою – з чого починаються зміни?
Тут ви зможете прочитати, що я поститиму на Друкарні, а якщо вас це зацікавить, то можете залишатися зі мною!)
