Хмари, вітер, що свистить у вухах, важкість у легенях це те що я відчувала коли Шак злетів.
- А можна не так швидко бо я не можу дихати?
Моє прохання було почуте і як тільки ми піднялись трошки вище вітер заспокоївся і дихати стало легше. Мене оточувало блакитне наче океан небо та пухкі хмаринки внизу пливли пейзажі острову, а за ним зовсім трошки виднівся мій світ. Пейзажі, що мене оточували настільки захопили свідомість, що питання які висіли в голові вивітрились. Срібна луска Шака виблискувала у промінні сонця наче кристали, а біла грива розвивалась від потоку повітря.
- Шак, то може розкажеш, що ж відбувається?
- Ну гаразд почну історію зараз - погодився він і почав розповідь. - Коли у давні часи світ існував в повній гармонії, наш батько острів був квітучим та прекрасним...
- Зачекай, батько острів? - здивувалась я
- Так, саме йому ми вдячні за життя та силу яку він нам дарував.
- Але ти кажеш, що він був квітучим, хіба це не так і зараз?
- Ні і це ти зрозумієш трохи згодом. - Спокійно відповів Шак і продовжив розповідь. - Мирні часи закінчились коли Шео вирішила, що тепер вона буде правити цим світом, а ми маємо їй підкорятися.
- Шео, це та зла відьма, про яку ти розповідав при зустрічі, від якої я маю вас врятувати?
- Саме так. - Погодився Шак. - Вона забажала влади і коли зустрілась з жорстоким супротивом викрала наші сили та ув'язнила в тій арці де ти і з'явилась. І природа там збереглась завдяки нашій силі але чим далі ти відходиш тим слабший її вплив і природа згасає на очах.
Ще якийсь час ми летіли мовчки, кожен роздумував про своє. Я намагалась уявити цю злу відьму і причини через які вона стала лихою. Хмари тихо пропливали повз, а свій світ я вже не бачила, як і арку, яка сховалась за горами.
- Зараз будемо спускатись, буде так само неприємно. - Попередив Шак і різко почав маневр на зниження.
