В пошуках маєтку
Коли пройшло трохи більше години я тихенько вийшла зі своєї кімнати і пішла тунелями, якими ми йшли вдень. Кристали приглушено світили та було так тихо, здавалось, що моє дихання чути десь на іншому кінці коридорів. Прокравшись тихо до зали де ми вечеряли я озирнулась перевіривши чи нікого немає.
“Хм, здається все йде по плану і всі пішли спати” - подумалось мені.
Прошмигнувши через зал зайшла в тунель, який вів на двір, тихенько пішла коридором далі і коли побачила вихід зупинилась замислившись на хвилинку.
“Тепер мені треба максимально обережно добратись до арки, ми летіли здається не так щоб довго але все ж треба по дорозі продумати правдоподібну історію, що я тут роблю але так щоб вона не здогадалась, що мене прикликав Шак.”
Коли вийшла з печери то побачила неймовірні пейзажі. Величезне чорне небо усіяно мільярдами зірок та яскравим повним місяцем, що освітлювали місцевість навколо мене. Вершечки гір були вкриті снігом та виблискували так наче на них висипали блискітки, єдина річ пригнічувала цю красу це долина, яка була мертвою чорною плямою.
“Це неймовірно, хотілось би за цим спостерігати вічність але уже в повній красі.”
Окинувши оком востаннє долину та налаштувавшись на подорож, пішла стежкою, що вела від гір туди де теоретично могла бути арка. Я намагалась йти швиденько, десь час від часу ухала сова, яка першого разу мене налякала, але зараз вже була звичною справою. Пройшовши гірські схили я зайшла в густий ліс, де можна легко загубитись, якщо відійти зі стежки.
“Так-с, тепер треба вирішити, що казати при зустрічі, тому що наврядчи у мене вийде тишком нишком прокрастись у маєток, який я по суті не знаю. Тому беру такий план, я прийду сама до маєтку, якщо звісно його знайду. А потім потрібно буде зробити все так, щоб ніхто не здогадався, що я вже трохи знаю про цей світ”
За своїми роздумами я й не помітила, що пройшла більшу частину лісу і вже почало світати але густота лісу дуже погано пропускає світло через листя дерев і тому з'являється відчуття, що тут завжди темно, як у пізню годину вечора. Раптом я помітила когось ліворуч від себе серед дерев, це була персона в чорному плащі та в каптурі.
- Хей, зачекайте, допоможіть! - погукала я та побігла в сторону того кого побачила. - Скажіть де я.
Силует завмер та напружився в роздумах, що робити. Я підбігла та схопила за рукав від чого силует від мене відсахнувся так, що каптур спав і мені відкрилось обличчя молодого хлопця.
- Вітаю, мене звати Олекса і я якимось незрозумілим чином опинилась в цих краях. Допоможіть мені, я всю ніч бродила в цих лісах у пошуках хоча б когось. - тримала я ініціативу та тараторила, як ненормальна з переляканими очима.
- Тихо, не поспішай, я нічого не розумію, пішли зі мною, наша володарка тобі допоможе… - відповів хлопець тримаючи від мене дистанцію.
Було помітно, що він мені не довіряє та не збирається люб'язно спілкуватись, його тон був сухим та холодним.
- Володарка? - здивувалась я.
- Так, вона королева цієї місцевості, вона вам допоможе. - хлопець вийшов на стежку.
- Гаразд. - я трохи розгублено пішла за хлопцем.
“Ха-ха, ну і звання вона собі обрала, володарка, я ледь втрималась, щоб не засміятись. Але я маю діяти за планом і без того не знаю, що мене чекає далі. Граю свою роль до кінця. Мені потрібно зрозуміти, що вплинуло на Шео. І потрібно бути обережною з цим хлопцем, він мені не довіряє”
- Скажіть будь-ласка, а як вас звуть? Щоб я могла подякувати своєму рятівнику. - запитала я хлопця наздогнавши його.
- Ні за чим мені дякувати та неважливо як мене звуть. - холодно відмахнувся.
“О, як грубо, цього хлопця манерам точно ніхто не вчив.” - обурилась я всередині.
- Ну, гаразд. - подала засмучений вигляд та пішла позаду хлопця.
Ми вийшли з лісу на велику галявину на якій стояв розкішний маєток у готичному стилі. Гострі шпилі гордовито дивились у небо, а одна зі стін була вкрита зеленню.
“Хм, гарно, я очікувала чогось більш похмурого. А тут як палац принцеси. Ну гаразд, побачимо, що буде далі.”
- Як неймовірно гарно. - промовила я оглядаючи галявину та маєток.
Хлопець ніяк не відреагував, а просто пішов далі, я ж щоб не відставати побігла за ним.
