Займенники — важлива частина мови. Ми не можемо просто викинути їх, тому що десь хтось сказав, що вживати в тексті їх не варто! Тим паче, вони дуже і дуже допомагають авторам!
Ми звикли їх боятися, проте немає нічого страшного в тому, щоб трішки прикрасити текст.
Їхнє використання може бути доцiльним або недоцiльним залежно вiд контексту, стилю автора та завдань, якi вiн ставить перед собою. Спробуймо розібратися:
Для чого потрібні займенники?
Займенники, як ми всі знаємо зі школи та як неважко здогадатися із назви, можуть заміняти iменники, прикметники, числівники чи прислівники. Вони допомагають уникати повторiв, а також укомплектовують текст.
Використання займенників залежить вiд того, який ефект хоче досягти автор. Наприклад, у динамiчних сценах доцiльно використовувати прислiвники, щоб створити вiдчуття швидкостi, а займенники допоможуть уникнути перевантаження тексту iменниками.
Структурування тексту
Займенники допомагають зв’язувати частини тексту, створюючи логiчнi переходи. А головне – не повторювати в соте ім’я героя, його професію, прізвище та колір очей. Погодьтеся, інколи «він сказав» звучить краще, ніж «сказав блакитноокий».
Кулаки зачухалися вдарити Тадере по порожній макітрі, однак поки пальці того були в небезпечній близькості від рани, хлопець не ризикував. Натомість він обмацав власне підборіддя (Наталя Кош “Загублений принц”)
Лірика
Коли ми говоримо про лірику, то особові займенники («я», «ти», «вiн») дозволяють читачеві та авторові сконцентруватися на внутрiшньому свiтi героя та створити ефект близькостi.
Я переказую, що розповідав Мідер, маючи на меті мораль.
Йому докучав ведмідь грізлі, настільки сміливий і лютий,
Що забирав м'ясо карібу з-під стріхи хати.
І ще. Людину він мав за ніщо і не боявся вогню.
Аж одної ночі почав гупати в двері
І розбив вікно лапою, тож вони, наїжачені,
Лежали з рушницями і чекали ранку (Чеслав Мілош “Притча”. Переклад Тараса Прохаська)
Ефект узагальнення
Використання займенникiв «хтось», «щось», «усi» допомагає створювати узагальнений образ. Наприклад, у творах Кафки займенники часто допомагають створити атмосферу відчуженості.
Навіть якби це був наш повсякденний свист, нас одразу спантеличило б те, що хтось, наміряючись зробити щось цілком звичне, стає у таку велично-урочисту позу. (…) Але якби хтось раптом замірився на таке і навіть викликав фурор, ми, скоріш за все, добачили б причину його успіху не в самому лущенні горіхів (“Співачка Жозефіна, або Мишачий народ” Франц Кафка)
Проте займенники можуть бути недоцiльними у випадках, коли їхнє надмiрне використання створює невизначенiсть або заплутує читача. Наприклад, якщо в текстi багато персонажiв, часте використання займенникiв замiсть iмен може ускладнювати сприйняття.
Пишіть із задоволенням!
Авторка: Софія Гудовсек
