** Я хочу запитати, **
** Як радість здобути **
** Щоб не розійшлись, **
** Наші листівки **
** По однойменних аркушах паперу, **
** Зі втечею в кінці **
** В оточенні минулорічної листви, **
** Із всесвітом болю та смутку **
** Закарбовані вирізом на деревці, **
** Паростями розбитої чашки. **
Прохання про залишок, втіху з рідним плечем, імпонує та свідчить про тривогу, - катастрофою, що трапилася незадовго до " найкращих " канікулів, в проміжку озера, забутого тінню зими.
Супровід під лихо, - передає пахощі, ніжні, щирі, дбаливо мрійливі. Поринають у світ, поринувши руки до земної пустелі, за столиком емоцій. Які звабливо опустить очі, щоб не заплакати під шум.
Погляд щось скаже, коли світ замовчить. Важливе, трагічне. Тільки не сьогодні, не в загублені години, відчуття тривожить. Правда болю голови, впертість привела до миті, невловимо особлива любов.
