** Я хочу запитати, **
** Як радість здобути **
** Щоб не розійшлись, **
** Наші листівки **
** По однойменних аркушах паперу, **
** Зі втечею в кінці **
** В оточенні минулорічної листви, **
** Із всесвітом болю та смутку **
** Закарбовані вирізом на деревці, **
** Паростями розбитої чашки. **
У вірші йдеться про трансформацію почуттів, де герої відмовляються від страждань і обирають любов і тепло. Проте, незважаючи на це, вони відчувають, що темрява все ж наближається, і їхній шлях веде до невідомості.
Сповідь солдата, яка перетинає різні часи, включаючи звуки з недалекої католицької церкви, дітей, вибухи — це лякає когось, але кому, як не йому, це бачити і відчувати? Недовго залишилося, скоро кінець, щось зробив — щось ні. Як би Бог був, чому він мені це дозволив? Де ваш мир?
У вірші йдеться про надію та відновлення. Вітри символізують зміни, а лелеки — тепло і підтримку. Незважаючи на втому, серце наповнене щемливими почуттями, сподіваючись на те, що світанок принесе нові можливості і не зникне в темряві.
