** Я хочу запитати, **
** Як радість здобути **
** Щоб не розійшлись, **
** Наші листівки **
** По однойменних аркушах паперу, **
** Зі втечею в кінці **
** В оточенні минулорічної листви, **
** Із всесвітом болю та смутку **
** Закарбовані вирізом на деревці, **
** Паростями розбитої чашки. **
Моментами все добре, але дещо не так. Гадати, що тобі не довподоби, починаєш шукати в собі. Розібрати те, скласти те, але картина неповна. Ці рядки про це: пошук, розуміння, прийняття чогось, що може не сподобатися, але буде вірним у душі.
Інколи так буває, що навіть рідні люди повинні кудись піти. Це може бути другий план, а може й остаточний відхід. Так, бувають спроби повернути все назад у наш маленький куточок, але не виходить. Що тоді? Ці рядки про це: які труднощі, випробування треба пройти до єднання.
У вірші йдеться про глибокі почуття та спогади, які викликають листи з чужими звістками. Головний герой відчуває ностальгію за рідним містом, яке є для нього особливим і неземним.
Текстологічна група “Сократ”, яка з 2016 року працює на громадських засадах над українськими перекладами науково-теоретичної класики, запрошує до співпраці. Зацікавленим писати на адресу [email protected]
Вони не мандрують простором — вони існують у місці, якого не торкнеться жодна наука: у траєкторії двох поглядів. Там, де Всесвіт вже чужий, виникає їхній — без імен, без форм, але з присутністю. Той, що не треба розуміти — тільки бути в ньому.
Текстологічна група “Сократ”, яка з 2016 року працює на громадських засадах над українськими перекладами науково-теоретичної класики, запрошує до співпраці. Зацікавленим писати на адресу [email protected]
Вони не мандрують простором — вони існують у місці, якого не торкнеться жодна наука: у траєкторії двох поглядів. Там, де Всесвіт вже чужий, виникає їхній — без імен, без форм, але з присутністю. Той, що не треба розуміти — тільки бути в ньому.
