В одній книжці я колись вичитав, що життя – це гра, і її потрібно вдало зіграти, немов той актор на сцені з широкою усмішкою на обличчі. Це не був Шекспір, це була книга по НЛП. Я вже так пробував… і знаєте що? Це доволі таки авантюрна історія: бути водночас і актором, і режисером свого життя. Грати життя – воно ніби й цікаво, але разом з тим забуваєш про червоні прапорці, за які не можна заходити. Тебе несе, і ти нічим не можеш дати цьому ради. Граючись можна догратися, і втрати своє я, або ще гірше, наробити купу помилок, за які буде розплата.
Не хочу бути нудним, але життя – це не жарти. І та легкість, котру ти намагаєшся сповідувати, граючи життя, позбавляє тебе відповідальності. Аякже, ти просто граєш… ти просто засейвишся, а потім продовжиш з того моменту, коли тебе спіткає невдача або життєва помилка… Але в житті так не буває, назад плівку відмотати не можна.
Грати легко, а от жити важко. Тому можна підсісти на цей наркотик, і, забувши про все на світі, віддатись цій авантюрі, цій грі.
Я не кажу, що потрібно ходити вічно набурмосеним із серйозною міною, не жартувати, не радіти і бути машиною або педантом. Ні! Але потрібно серйозно відноситися до вчинків, до думок, що призводять саме до цих вчинків, до своїх поглядів, до свого життя.
Мати легку вдачу… але це характер, це не гра. Колись я таким був, але не тепер. Тепер я змінився, і більш серйозно відношуся до життя. Мені стало важче, але я більше не розкидаюся словами, не намагаюся викликати весь спектр емоцій у людини, мов той актор.
Догратись можна із самим цінним, наприклад, із коханням, або зі здоров’ям, з відносинами з друзями, або близькими людьми. Люди граючись, розбивають серця, ламають долі. І роблять це з легким серцем, бо для них це лише гра. Але вона веде у прірву. І якщо розплата буде не в цьому житті, то в наступному. Називайте це кармою, пеклом… не знаю, яких поглядів ви притримуєтесь, але розплата буде, якщо не зараз – то в майбутньому.
Життя – велика пригода, але аж ніяк не гра. В ній є місце як і для радості, так і для печалі, як для щастя, так і для смутку. Життя приноситиме вам несподіванки, так і огортатиме вас своєю сталістю. Воно різнобарвне, тож дайте йому самому прокручувати свої епізоди. Вам не треба грати, воно само зробить свою гру. Вам лишень потрібно дотримуватися правил, і ви побачите, що виграє той, хто аж ніяк не грається в життя, а сміливо та впевнено крокує з поміркованими роздумами про нього.
Жити – значить бути, а не перебувати десь за лаштунками репетируючи епізоди та розігруючи комічні сцени. Ми часом так любимо грати в життя, що навіть наша печаль та депресія бувають награними, а якщо ви гарний актор, то це стане частиною вас. В тому-то і біди, що ми часто граємось, забуваючи хто ми є насправді, яким є наше єство. Все справжнє – ніяк не награне та незаплановане. У кохання не можна зіграти – воно як сніжний ком завжди неочікувано падає на голову. Так само і справжня дружба – її не можна спланувати, це зустріч яка є випадковою, але спорідненість характерів дає їй спалахнути. Так само і щастя, його не можливо вигадати десь у себе в голові, воно само непомітно підкрадається, коли живеш так, як маєш жити.
Тож живіть – а не грайте, і не вигадуйте собі ролей, бо вони всі вже зайняті, і є одна роль, яка вільна та належить саме вам – це ви самі.
