Як нас називають батьки і які імена ми даємо своїм дітям
Не так вже й давно це було. Покликали нас, з дружиною, бути хрещеними батьками. За традицією гріх відмовлятися від подібних ролей, тож накупили різноманітних подарунків новоявленій людині і в призначену годину причалили до місця дислокації організованого батьками заходу.
Спершу процесія двинула до церкви. Замотали маля в дорогі пелюшки, транспортування доручили мені. Тобто так має бути, згідно якихось традицій. Дана місія трохи стривожила, бо хоча поки що і не напідпитку, та частенько падав і на тверезу голову. Втім все пройшло благополучно. Скучкувалися у божому закладі. Батюшка підпалив ладан, замахав кадилом. У ніздрях закрутило, захотілося чхати. Згадалася молодість, коли вперше викурив косяка анаші. Стою, блимаю очиськами, і, мабуть, маю вигляд торчка. Дружина зиркає, точно запідозрила в таксикоманії.
Піп почав наспівувати щось релігійне дуже вже підозрілим голосом. Виникли асоціації, ніби десь поряд, з телевізора, линуть пісні Висоцького. Зрештою священник перестав хрипіти, і заголосив не своїм голосом над дитиною щось на зразок «…молимся за раба божого Джона…». Далі я вже нічого не чув, бо остовпів.
Ради пристойності мовчав аж до закінчення застілля. Уже на виході, коли захмелілі розходилися, запитав у новоспеченого татуся, як же його син буде зватися по батькові – Джонович? Добре, не нарік Скотом. Бо був би «скотович», чи «скотинякович». Дивина!..
У американських індіанців імена давали десь у років десять. Коли дитина проявить себе. За характерними фізичними ознаками, за характер, за здібності. Зоркий Сокіл – окастий, Великий Змій – за мудрість, Хитрий Лис – за шелудивість. І так далі, і тому подібне. Кожна країна має свій набір усталених імен, що має граматичну і смислову співзвучність. Імена – не прізвища. Тут безмежа для фантазії. Салоїд, Жуйвода, Кусайло, Мухосранів… І те інше. На прізвища можна забить, а от імена, це інша річ. Особливо для хлопчиків. Щоби не задіювати кулаки, коли в школі почнуть цькувати.
Але хлопці то таке – зможуть відбитися, а от дівчатка… Уявіть, вас назвали Гердою. Асоціація «гідра». Іуліана – залишилося замінити першу букву. Якщо вже невтерпки наректи за уподобаннями, чому не назвати Мінєта, а хлопчика – Кунілінгус.
При совдепії збочення взагалі сягнули верхньої межі. Даздраперма – «Хай живе перше травня» (да здравсвуєт первое мая). (нехай би вже була Держсперма). Любістіна – «Люби істину». Перкосрак – «Перша Космічна Ракета»
Але вивихи у головах були і в Україні. Під час майдану висіли листівки з закликами називати своїх дітей Провокітор, Тітушкович, Юліволя, Бімба, Кріщітік, Буркут, КМДАшка, Революція, Тризубка, Волонтерушка, Секторправ, Фашистович, Майнфюрер, Тягнибабкович, Біломолот Тризубович.
Оригінальні людські фантазії… А дурість взагалі безмежна.
Тут можна обсудити й вибір псевдонімів. Але не стану цього робити, бо мене тут же закидають камінцями. Псевдо, то на власний розсуд. Як запряжеш, так і повезеш. Як назвеш, так і попливеш.
Будьмо прискіпливими!
Удачі.
