Що думає про український книжковий ринок Олександра Музичук — перекладачка, яка подарувала нам українські версії книг Алі Гейзелвуд? Які книги вразили її цьогоріч, що вона читає на Kindle і яку історію мріє колись написати сама?
Шукай відповіді в бліці!
Є думка, що перекладач має бути й трохи письменником. Чи хотіла б ти колись і своє щось написати?
Так, я завжди мріяла написати книжку, і в дитинстві списувала історіями купу зошитів — щоправда, усі вони були незакінчені. Я досі мрію одного дня щось видати (передусім фентезі), але розумію, що письменництво — це довга й кропітка робота, і поки що я справді не маю сил цим зайнятися. Усе чекаю на кращі часи, коли в мене магічним чином зʼявиться на це купа енергії.
Чи достатньо станом на сьогодні розвивається наша література?
З огляду на всі історичні й особливо сучасні контексти, я думаю, що наша література розвивається чудово. Той факт, що за умов війни ми не лише й далі видаємо книги, а й створюємо справжній бум на видавничому ринку — це дуже й дуже круто. Однак є ще дуже багато незаповнених ніш, яких нам бракує від українських авторів: ті самі ромкоми чи трилери, які так популярні на заході. І все ж мені подобається, що ми повертаємося до джерел, наново відкриваємо класиків, бо важливо не лише творити нове, а й давати голос тим, кого роками змушували мовчати.
Яку книгу сучукрліту мрієш побачити екранізованою і чому?
«Не озирайся і мовчи» Макса Кідрука: вийшов би чудовий містичний трилер, а то й горор.
А яка книга сучукрліту недооцінена, на твою думку?
Насправді я переважно читаю доволі популярні сучасні українські книги, тому не можу сказати, що була якась книга, на яку інші звертали мало уваги. Зараз мені особливо близькі книги, які описують війну, проте не з політичного, історичного чи воєнного боку, а саме з боку звичайних людей. Нещодавно прочитала «Вівці цілі» Євгенії Кузнєцової, яка ідеально відображає ту темну генераторну й блекаутну зиму й усі наші відчуття. Мені здається, що ця книжка поки не така популярна, як інші книжки письменниці, та вона варта не меншої уваги.
Яку книгу подарувала б людині, знаючи її один день? Чому?
Якби мені потрібно було придумати універсальну рекомендацію книги, яка підійшла б більш-менш усім, то я б радила трилери. Я помітила, що книги цього жанру заходять різним типам читачів, але тут варто регулювати ступінь кривавості. Тому я б порадила «Востаннє, коли я збрехала» Райлі Сейґера або його ж «Останніх дівчат». Це точно підійде всім, хто любить таємниці й захопливий сюжет.
Паперові чи електронні книги? Чому?
Тут моя відповідь проста: точно електронні. Я маю Kindle, і з неї набагато зручніше читати за їжею, у транспорті, навіть уночі. Паперові книги часто такі важкі: без світла не почитаєш, руки втомлюються тримати… А нещодавно я ще й купила пульт, який перемикає на Kindle сторінки, тож узагалі ніяких зайвих рухів робити не треба.
Про книгу, яка найбільше тебе вразила цього року
Зі всіх прочитаних цього року книг найбільше емоцій викликала «Девʼять життів Роуз Наполітано». Це про жінку, яка ніколи не хотіла дітей, але її чоловік зненацька загорівся і почав тиснути на неї. У книзі ми бачимо девʼять життів, девʼять виборів, які вона робить у цій ситуації, і як її життя складається після цього. Хоча мені хотілося б, щоб цю тему розкрили трохи далі, але мені сподобалося, як відкрито та щиро [авторка] говорить про чайлд-фрі жінок і цей нелегкий вибір, який постає між ними.
Остання прочитана книжка й кілька слів про неї
Нещодавно я дочитала другу частину серії про Емілі Вайлд від Гізер Фосетт (у видавництві «Віват» невдовзі вийде переклад першої). Це дуже класне фентезі із чудовими персонажами й дотепним гумором, яке ідеально підійде всім, хто любить мітологію про фейрі. А ще тут прекрасна романтична лінія, хоч вона й дуже другорядна.
Журналістка: Анастасія Прокопенко
Коректорки: Анна Ковбасенко та Ангеліна Іванченко.
Маєш цікавий матеріал про сучасну українську літературу та хочеш, аби його опублікували? Надсилай на пошту [email protected].
Популяризуймо сучукрліт разом!
