Сьогодні я кидаю палити. Я робив це багато разів, і сподіваюся, що цей раз буде останнім. Хоча, кого я тішу надією? До 30-ти я палив проміжками часу. Тепер же 6-ть років стажу курця. Воно мене тримає, та дає хоч якесь полегшення. Я не вписуюся в сучасні рамки успішного та здорового образу життя. Проте, вже є як є. Письменництво в мене асоціюється з цигаркою… не знаю, чому так? Більшість письменників минулого здебільшого палили, ось і я наслідував їх приклад. Я не говорю про сучасних письменників та письменниць – вони здебільшого в яскравому світлі творчості та благочинства. Можливо я помиляюсь?.. тож виправте мене.
Письменники брешуть – це їхня професія, і брешуть вони у своїх текстах, бо не все, що написано було насправді у житті. Уяву я теж розглядаю, як брехню, творчу, але брехню. Можливо, не брешуть самі лише фантасти, а являються пророками майбутнього. Тепер і мій текст перетворюється у брехню, бо три хвилини тому я випалив чергову порцію полегшення, яка складалася з нікотину.
Так і живу, палю, брешу (ой, вибачте, пишу) та закладаю інколи за комір. Ось такий я неідеальний. Зараз прийнято описувати та сповідувати доброчинство, що ж, я не бачу в цьому нічого поганого, але такий вже я динозавр, що живу минулим. Сьогодення мене не приймає. А що чекає мене в майбутньому – то страшно подумати. Добре, я поділюся з вами, читачі, одним зі своїх страхів. Отже, боюся я закінчити своє життя в якійсь богадільні, або в інтернаті, або взагалі на вулиці. Цей страх мене переслідує вже років 6-ть. Дивно, але воно співпадає з тим, що я палю 6-ть років… можливо, це якось взаємопов’язано? Хтозна?
Нікотин – це повільна смерть, принаймні, так кажуть. Та чи помру я від цигарок, чи від чогось іншого – невідомо. Смерть. Я часто розмірковую про неї. Хочеться на небеса після усього цього маразму, під назвою життя. Мені колись казали, що тим, хто палить, на тому світі заливають гаряче олово у горлянку. Та чи так це? Не хотілося б цього перевіряти. Тож треба покинути.
Не буває останньої цигарки, буває лише воля – покинути раз і назавжди. Коли я починав палити, то свідомо розраховував на те, що більшу частину життя я не матиму цієї шкідливої звички. Що ж, потрібно набратися сил.
Від цигарки знижується рівень концентрації та спокійного функціонування мозку – потрібно випалити ще одну, щоб сконцентруватися, та, щоб мозок запрацював. Принаймні, у мене саме так.
Недоліки паління тютюну всім відомі, і я не збираюся їх перераховувати. Тютюн – це легальний наркотик. І, якщо ви не почали палити – то й не починайте, бо це викликає залежність.
Наостанок, побажайте мені сил та волі, щоб покинути цю згубну звичку.
Всім здоров’я та благополуччя!
