Коректура завершена. Скоро мотиваційна книга американського автора, над якою я, окрім інших, працював, вийде у світ.
Уже бачу, як прийду до книгарні «Є» і запитаю:
— Є книга Лукіна?
— Нема. Сама от сиджу, чекаю, коли вийде, — відповість мені молода, симпатична й сумна пані за касою.
— Ні, я не про його власну книгу, а про ту, де він коректор.
— А, ця є. Я просто не могла подумати, що ви її досі не купили...
— Та от, усе часу не було. Що кажуть покупці, чули відгуки?
— Кажуть, що цю книгу можна читати лише заради коректури. Текст — так собі, переклад посередній, редактура, як редактура, а коректура... блискучий, вишуканий стиль.
Коли я отримую «Оскара» за коректуру, я виголошу промову. Розумію, що не кожен із вас зможе бути присутнім на церемонії, тому я залишу її тут.
«Спасибі. Я хочу подякувати своїм батькам, Яні — і собі. Денис, ти молодець. Не маючи профільної освіти, лише завдяки своїй нестримній пристрасті до мови й літератури та курсам «Літосвіти» ти опанував правопис і всі тонкощі письма... Відчуття тексту в тебе в крові, тож не дивно, що ти отримав цю нагороду. Що я б ще хотів додати? Протидійте своєму божевільному Трампу й продовжуйте підтримувати Україну — опору цивілізованого світу!..».
І тут до мене підходить Конан О'Браєн, вириває з рук мікрофон і каже: «Денис, прокидайся! Ти маєш бути в клієнта вже за 40 хвилин!».
Річ у тому, що коригуванням текстів, на жаль, я не можу себе забезпечити, і доводиться брати замовлення з прибирання помешкань... Підпрацьовую клінером. Приберу бруд із ваших текстів і осель. Денис Лукін: на сторожі чистоти!..
