Чому ми починаємо писати та створювати художні або публіцистичні тексти? Звідки в нас така жага до створення нових історій, оповідань та романів? Нижче хочу привести ці причини на мій власний суб’єктивний погляд.
Почну з банальних речей. Ми хочемо слави, визнання та популярності. Хто не хотів би повторити долю видатних письменників, і увійти до сонму визнаних літераторів? Мені на думку спадає в першу чергу Джоан Роулінг. Гадаю, що багатьом початківцям хотілося б зазнати такого визнання серед читацького кола. Думаю, що популярність – це свого роду наркотик, який викликає шалений за розмірами викид дофаміну, і ми можемо почуватися щасливими від того. Коли тебе люблять, ти роздаєш всім свої автографи, тебе фотографують як зірку кіно, про тебе пишуть, беруть інтерв’ю, а то і запрошують на відомі передачі на телебаченні. Це певною мірою заворожує.
Друга причина, яка тісно пов’язана з першою – це гроші. Якщо ти написав свій перший бестселер, і став відомим, то це принесе тобі чималий зиск у вигляді грошей. Маючи статок, ти вирішиш декілька банальних речей: де жити, що їсти та у що вдягнутися. Можливо, ти захочеш чогось більшого, і гроші тобі допоможуть. Але щасливим вони тебе точно не зроблять. Не бачу нічого поганого та ганебного у тому, щоб писати за гроші. Проте спочатку потрібно добре зробити свою роботу, тобто написати щось таке, що більшість захотіла би прочитати. І тут можна попасти в пастку того, що писати ти будеш не те, що велить тобі душа, або щоб донести свої ідеї та цінності, а будеш плясати під дудку вподобань та захоплень читацької аудиторії. Це не самий кращий варіант… однак, на щось потрібно жити, і кожен сам розставляє свої пріоритети.
Зроблю невеликий відступ, і скажу чесно, що письменником я хотів стати, якраз через перші два пункти. Можете мене закидати гнилими яблуками, якщо ваша віра у щось світле та непохитне похитнулася. Якщо гроші та слава як самоціль, то можете ставити крапку на своїй письменницькій кар’єрі. Це діло потрібно любити, і головне, не за сам результат, а за сам процес. Хоча задоволення від написаного тексту не можна не з чім порівняти, а якщо це ще знайшло відгук у вашого читача – то вважайте, що як автор ви відбулися.
Тепер перейдемо до більш благородних цілей. Ви почали писати, щоб донести до читача свої ідеї та свій погляд на світ. У цьому випадку ви маєте поділитися своїми спостереженнями та своєю системою цінностей. Можна вважати, що ви письменник з великої літери. Ви можете увійти в історію та стати класиком через певний проміжок часу. Гадаю, що саме ця мета є найблагороднішою та найбільш затребуваною у суспільстві. Бо хто як не ви опише все те, що відбувається у світі, або що може відбутися. Чомусь на думку спадає роман Оруела «1984», який виявився пророчим, і описав все те, що відбувається зараз у сьогоденні.
Також ви можете почати писати, щоб змінити навколишній світ. Не знаю наскільки вам це вдасться, бо бутує думка, що література не змінює світ та суспільство, а лише має на меті описати все навколо. Проте ви можете піти проти цієї тези, бо хто як не «великі романтики» рухають світом та змінюють застарілі погляди, роблячи наш світ більш справедливим та доброчинним. Це велика мета, і якщо ви взялися за письменництво по цій причині, вважайте, що добра на цій планеті прибавилось, і ви заслуговуйте на повагу.
П’ятою причиною того, що ви вирішили писати може бути нудьга та бажання якось розважити себе. Тобто до письменництва ви відноситесь як до свого захоплення та хобі. Це така причина, яка не має на меті якихось чітко визначених цілей. Просто ви вирішили писати для себе, от і все. Можливо ви навіть не захочете комусь показувати свою роботу. Ви пишете для того, щоб якось розважити себе та згаяти вільний час. Що ж, це добре, бо ви будете рости як особистість, пишучи свої тексти. Можливо це буде трохи віддавати графоманством, проте в цьому немає нічого страшного. Пишіть у своє задоволення.
Шостою більш особистішою причиною може бути бажання вирішити свої внутрішні та психологічні проблеми. Ви можете почати писати, бо у вас є в душі біль, який просто рветься назовні, і якщо ви його не виплеснете словами на папері, то він розірве вас з середини. Або ви починайте писати для того, щоб краще зрозуміти себе (можливо, це можна порівняти з веденням особистого щоденника). Також можна писати для того, щоб якось творчо себе реалізувати, бо всередині вас є якась заноза, яка невпинно примушує вас творити, а писати картини чи музику вам не під силу. Може існувати безліч психологічних факторів, які можуть спонукати до літератури. Наприклад, Франц Кафка почав писати, щоб позбутися тиску та контролю зі сторони свого батька.
І останньою та найприроднішою причиною свого самовизначення як автора може бути покликання. Ви пишете, бо інакше ви не можете, це закладено у вас природою та Творцем. Це ваше «Я», які всі так прагнуть знайти в теперішньому світі. Гадаю, що саме ця причина тісно взаємопов’язує та тісно переплітає у собі всі вище зазначені пункти. Тут і психологічні фактори, і бажання визнання та досягнення результатів, і бажання донести свої ідеї та поділитися своїм внутрішнім світом, і відношення до письменництва як до роботи, за яку ви будете отримувати гроші, і ще багато чого…
Проте, яким би не було мотивом ваше прагнення займатися письменницькою діяльністю, пам’ятайте про головне: потрібно любити писати та мати бажання займатися цим усе своє свідоме життя, бо саме так ви можете відбутися як письменник.
