В людини крил немає
ніби-то й не треба
Ногами по землі вона ступає
Та є птаха
Крила вона має
в небасах літає
Вільно,немов хмара
Та лиш одна у мене думка
Виникає,мов примара
Чому птаха,хоч літає
Та ноги вона має
А у людини крил немає?..
В людини крил немає
ніби-то й не треба
Ногами по землі вона ступає
Та є птаха
Крила вона має
в небасах літає
Вільно,немов хмара
Та лиш одна у мене думка
Виникає,мов примара
Чому птаха,хоч літає
Та ноги вона має
А у людини крил немає?..
Я дивлюсь у твої очі
Я тону в твоїх очах
І взагалі, хіба для того, аби поговорити про прекрасне потрібен привід? Або щоб сказати теплі слова рідній людині? Просто мовчки обійняти – для цього потрібен особливий урочистий момент? А якщо він так і не настане?
Так так, життя нестерпно продовжувало свій невпинний рух. В своїй голові я сидів наче в приміській електричці, спостерігав невблаганну динаміку пейзажів за склом очей.
І взагалі, хіба для того, аби поговорити про прекрасне потрібен привід? Або щоб сказати теплі слова рідній людині? Просто мовчки обійняти – для цього потрібен особливий урочистий момент? А якщо він так і не настане?
Так так, життя нестерпно продовжувало свій невпинний рух. В своїй голові я сидів наче в приміській електричці, спостерігав невблаганну динаміку пейзажів за склом очей.