В людини крил немає
ніби-то й не треба
Ногами по землі вона ступає
Та є птаха
Крила вона має
в небасах літає
Вільно,немов хмара
Та лиш одна у мене думка
Виникає,мов примара
Чому птаха,хоч літає
Та ноги вона має
А у людини крил немає?..
В людини крил немає
ніби-то й не треба
Ногами по землі вона ступає
Та є птаха
Крила вона має
в небасах літає
Вільно,немов хмара
Та лиш одна у мене думка
Виникає,мов примара
Чому птаха,хоч літає
Та ноги вона має
А у людини крил немає?..
Я дивлюсь у твої очі
Я тону в твоїх очах
7 ранку, 12 квітня. Чергова паршива точка на часовій лінії мого життя. Час для тебе перестає існувати, роки пройшли даремно, ти нічого не змінив. Нотатка з минулого
Пам’ятаю, як в дитинстві почула фразу: «Кожна людина, яка з’являється в житті, може тебе чомусь навчити». Не знаю, як тоді, але зараз я трохи з нею не згодна, бо, на мою думку, не кожен може чомусь навчити, але кожен може допомогти відчути, ким ти є та ким ти не є.
Памʼятаю шкільні роки, коли вже не можеш дочекатись того 14 лютого, щоб нарешті освідчитись у коханні хлопцю з старших класів.
7 ранку, 12 квітня. Чергова паршива точка на часовій лінії мого життя. Час для тебе перестає існувати, роки пройшли даремно, ти нічого не змінив. Нотатка з минулого
Пам’ятаю, як в дитинстві почула фразу: «Кожна людина, яка з’являється в житті, може тебе чомусь навчити». Не знаю, як тоді, але зараз я трохи з нею не згодна, бо, на мою думку, не кожен може чомусь навчити, але кожен може допомогти відчути, ким ти є та ким ти не є.
Памʼятаю шкільні роки, коли вже не можеш дочекатись того 14 лютого, щоб нарешті освідчитись у коханні хлопцю з старших класів.