Меморіальний музей Юрія Лисянського.
Від мене:
Трохи менше року тому, а точніше 29.10.22 розпочалася моя власна подорож з Лисянським.
Незадовго до цієї дати я побачила пост Олександр Морозов із порівняльним аналізом його морських щоденників, виданих у царській Росії та тих, що пізніше були видані у Британії. Текст мене зачепив, я його репостнула, а за кілька днів виявила, що він щез із моєї сторінки.
Я не була б я, якби не пішла знайомитися з автором, бо дуже вже хотіла спитати – чи то він видалив пост, чи все ж фейсбук на щось образився…
І тут сталося непоправне. З’ясувалося, що текст таки видалив автор, бо роботи в нього попереду було ще багато, і він не хотів, щоб це виглядало як самореклама і тому, за традиційною звичкою перфекціоністів, хотів спочатку зробити все добре.
Пастка захлопнулася))))) І я запропонувала свою допомогу у вичитуванні та редагуванні.
Ну й усе. Тепер з певною періодичністю я повертаюся до цих щоденників і разом з Невою подорожую світом.
Та й ви теж знаєте про цю подорож… Тільки у підручниках першим – і відомим – стоїть ім’я Крузенштерна.
Попереду ще багато роботи. Цікавої, але все ж такої, що потребує душевних сил.
Але якщо ви також вважаєте, що подібна книга варта видання – Долучайтеся!
Також приймаються консультації та рекомендації від тих, хто видавав щось недержавним коштом.
Від автора перекладу:
Шановні друзі! Це, нарешті, сталося! Сьогодні перегорнув останню сторінку та завершив роботу, яку розпочав ще на початку березня 2022 року... А саме - переклад українською мовою "Щоденника, веденого лейтенантом Юрієм Лисянським під час служби волонтером на британському флоті у 1793-1800 рр" та його ж англомовної книги "A Voyage round the World in the years 1803-1806" (London, 1814). Більше року щоденної роботи ("випали" тільки три місяці, коли готували виставку до 250-річчя українського навколосвітнього мандрівника). Довго ходив довкола та ніяк не міг зважитися на цю працю (бо ж не філолог, і тим більше - не перекладач з англійської...), все шукав, хто ж візьме на себе тягар цієї роботи... Адже ж Лисянський заслуговує на те, щоб його знали в Україні! Це - перший український мандрівник-першовідкривач, ім'ям якого названо 7 географічних об'єктів на карті Світу! Це перший українець, який мандрував по незалежним США та мав зустріч з першим американським президентом! Це - перший український козак, який обійшов під вітрилами довкола Земної Кулі!.. І зрештою, це українець, який встиг таки втрапити в "Епоху Великих Географічних Відкриттів" та знайти свій невідомий острів...
Але тут трапилася "широкомасштабна агресія"... У перші ж дні активних військових дій Ніжин був заблокований ворожим напівкільцем, під містом йшли бої, місто майже щодня обстрілювали... Два з половиною місяці ми ходили на роботу з "калашами", чергували у бомбосховищах, патрулювали нічне місто, стерегли університет, гуртожитки (звідки не встигли виїхати студенти), бібліотеку, музеї... Спали тоді по 1,5-2 години на добу, і більше не хотілося - адреналін, мабуть, зашкалював... А в перервах між чергуваннями, виттям сирен та вибухами, чимось себе треба було займати, бо буквально зносило дах... Спробував перекласти з англійської автобіографію Лисянського з передмови його книги - було дуже цікаво, що про себе писав земляк... І - о, диво! - переклад пішов! Виявилося, що в Лисянського не дуже складна англійська мова, так що університетського курсу цілком достатньо, щоб зрозуміти! Він не був автентичним носієм англійської, бо вивчав її самотужки (хоча й знав краще, ніж російську), і писав тексти не дуже складними реченнями. Словники - усі під рукою (і паперові, і електронні). Проблема хіба що з морською термінологією, та й тут в Музеї рідкісної книги університету знайшовся англійський морський словник 1894 року видання... Так я й ходив на чергування - в одній руці автомат, в другій - сумка з ноутбуком та книжками... У "пункті незламності" - є світло, робочий стіл та старлінківський інтернет... Що ще треба для роботи? 3-4 години за ніч вдавалося попрацювати... Потім, коли росіянські окупанти зробили "жест доброї волі" від Києва, продовжив роботу вдома, у неробочий час... І ось маємо результат - 385 сторінок тексту, 159 828 слів, 1 057 049 друкованих знаків, 1237 приміток та коментарів, майже 14 гігабайтів підібраних до тексту ілюстрацій (портрети відомих осіб, з якими спілкувався Лисянський, тогочасні гравюри з краєвидами, панорами міст, карти)... Дякую, капітане Лисянський, це була дуже цікава мандрівка! Лондон, Галіфакс, Нью-Йорк, Філадельфія, Бермуди, Кейптаун, Цейлон, Бомбей, екзотичне індійське князівство Карнатіка, Гаваї, Маркізи, Аляска, Макао, Кантон... Зустріч з Джорджем Вашингтоном, смагляві гавайські красуні, ямайський ром, пірати Китайського моря, татуйовані дикуни-канібали на Маркізах, волелюбні та жорстокі індіанці Аляски... А ще - пригоди серед бурхливих хвиль моря, сотні танцівниць на весіллі індійського раджі, старовинна печера з храмовим комплексом, де індуїсти поклоняються божеству у вигляді слона, полювання на каланів з алеутських байдарок, сходження на вершину згаслого вулкану, кораблетроща на кораловому рифі та відкриття невідомого гавайського острова, китайські базари, де продають м'ясо пацюків та кажанів... Це було надзвичайно захоплююче! Дякую, капітане, за мужність, блискучий стиль та тонкий гумор оповідання! Хоча моряки й "пишуть худо", але щоденники Лисянського заслуговують на те, щоб визнати їх автора основоположником вітчизняної мариністики. Крім того, вдалося з'ясувати, що англійське видання книжки Лисянського - це не механічний переклад петербурзького... Лисянський не дарма у 1813-14 роках сидів у Лондоні - він практично написав свою книжку заново, тільки англійською мовою... Вдалося, між іншим, знайти місця, які в російському виданні викинула цензура (власне через те, що чиновники 6 років "мурижили" видання книги, Лисянський "грюкнув дверима", пішов у дострокову відставку та надрукував тираж книжок з атласом карт за власні гроші, втрапивши після цього у фінансову халепу...) Отже, лондонське видання книжки - більш відверте, ніж російське.
Тепер попереду черговий етап роботи, не менш відповідальний - підготовка тексту до друку, передмова, редагуваня, макетування, пошук видавця... Думаю, буде складно, і не тільки з огляду на досить солідний формат... Цей етап вже буде вимагати певних фінансових витрат, отже доведеться вирішувати й цю проблему... Не тішить і нинішній стан вітчизняного книговидавництва - людям зараз не до книжок, які стають все коштовнішими та недосяжнішими... Тому, друзі, сподіваюся на Вашу допомогу, підтримку, поради. Хочу видати не просто текст, але зробити цікаве, пізнавальне, ілюстроване видання. Буду всім дуже вдячний за слушні думки, обмін досвідом, моральну, а можливо - й матеріальну підтримку... Можливо, цей текст читає хтось з видавців? Хочу почути Ваші практичні поради, пропозиції... Можливо, хтось хоче та має можливість підтримати наш проєкт фінансово - під цим текстом дам номер карти. Буду дуже вдячний за підтримку!
І ще, наостанок. Безмежно вдячний хлопцям із ЗСУ, Тероборони, волонтерам, які героїчно щодня роблять свою роботу - знищують смертельного ворога... Завдяки вам ми сьогодні можемо робити свою справу, зрештою - просто жити... Віримо в нашу неминучу перемогу, в майбутнє нашої України... А ще - я переконаний, що такі українці, як Лисянський, повинні залишатися в історичній пам'яті нашого народу! Хто має сумнів - приходьте в наш Меморіальний будинок-музей Юрія Лисянського, заходьте на фб-сторінку (https://www.facebook.com/lisianskymuseum/)
Олександр Морозов
Приватбанк, 5363542097318605
