Було у мене зірки дві,
Одна життя подарувала,
Друга ж його тримала,
В один момент, чорнюща смуга,
Все у мене відібрала,
Перша зірка почала згасати,
А друга просто счезла вмить.
Я їх благав залишитись хоча б на мить,
Коли почав без них вмирати,
Холодні ранки - одинокі вечори,
Для мене стали гірше смерті,
Без них не чую я її.
Пісні радості й кохання,
Незнаю я - як довго ще я продержусь,
Без світла того - життєдая.
Я йду в пітьму - бо іншого незнаю.
Нікому вже не скажу я,
Як боляче мені,
Як себе катую днями,
В своїх думках - чорнявих.Я в дуже критичному стані, саме тому я кожного дня пишу що найменше 1 вірш - з дуже похмурою атмосферою. Душевний біль - моя муза і я цим не пишаюсь.
