Довкола речі страшні,
Світ не ходить на думці одній.
Гіркій, журливій, жахливій
Від втечі твоєї зорі не йшли.
Застрягли в подорожі ті журавлі.
Тобою кохані,
Сумую я за ними, коли читаю сонети.
Але зміни не важливі, коли відкривав я себе.
Довкола речі страшні,
Світ не ходить на думці одній.
Гіркій, журливій, жахливій
Від втечі твоєї зорі не йшли.
Застрягли в подорожі ті журавлі.
Тобою кохані,
Сумую я за ними, коли читаю сонети.
Але зміни не важливі, коли відкривав я себе.
У вірші йдеться про трансформацію почуттів, де герої відмовляються від страждань і обирають любов і тепло. Проте, незважаючи на це, вони відчувають, що темрява все ж наближається, і їхній шлях веде до невідомості.
Сповідь солдата, яка перетинає різні часи, включаючи звуки з недалекої католицької церкви, дітей, вибухи — це лякає когось, але кому, як не йому, це бачити і відчувати? Недовго залишилося, скоро кінець, щось зробив — щось ні. Як би Бог був, чому він мені це дозволив? Де ваш мир?
У вірші йдеться про надію та відновлення. Вітри символізують зміни, а лелеки — тепло і підтримку. Незважаючи на втому, серце наповнене щемливими почуттями, сподіваючись на те, що світанок принесе нові можливості і не зникне в темряві.