Якщо новий фільм Арі Астера сприймати через оптику антивакцинаторів (MAGA), то фільм, в принципі, можна назвати гарною рефлексією. А от якщо дивитися його через оптику ліберал-демократів (Woke), то його можна назвати сатирою. І хоч сатира спрямована на обидві сторони (як не дивись), все ж, головним героєм є шериф Джо Кросс (героєм негативним). Це для мене означає, що автор більше на боці лібералів. Так це чи ні - я не знаю. Але от що я точно побачив у цьому фільмі, так це об'єднуючу силу інформаційної хвороби, яка видається за якісь цінності та світоглядні погляди.
Маску можна зняти (або не надягати її взагалі), маску можна носити постійно (носити як справжній оберіг/захист). Все це можна робити, а комусь і необхідно робити. Бо саме це мало би стати нехай дрібним, але підтвердженням хоч якихось поглядів. Дії персонажів спрямовані на самодоказ власного голосу, власного "я". Їм би хоч шось мати під ногами, хоч якусь опору. Якесь виправдання, якусь діяльність.
Культ "жертви" зачепив обидві сторони. Вони жертви специфічної соціальної динаміки в США. Добре, що вони взаємодіють, і добре, що звертають увагу один на одного. Специфічність їхньої взаємодії у тому, що вони носії протилежних, але ототожнених цінностей. Їхні цінності, по суті, це абстракції вбудовані у словник. Від обох сторін можна почути про свободу, права, справедливість, працю, повагу, гідність, правду. Якщо в якийсь період історії ці абстракції розумілися більш-менш схоже, то зараз сильно різняться. Подібне спостереження можна висунути до багатьох країн, але увага до США прикута 24/7, вплив цієї країни не співставний з іншими. І саме події в США є маркером, який відображає тенденції в світі (принаймні західному).
Чи подіє "ефект доміно", якщо впаде одна зі сторін? Якщо баланс буде втрачений, чи не призведе це до занепаду?
"Еддінгтон" це фільм-хроніка, який зафіксував момент з історії. Він не дає відповідей, не дає рецепту. Він сфокусувався на "США в мініатюрі", на конкретних типажах і у фіналі представив щось накшталт: "боротьба боротьбою, а гроші грошима", що ніби тривіалізує протистояння героїв вцілому. Хоча саме фінал знімає напругу, він же і виступає як третя сторона, сторона тотального релятивізму, тотальної вигоди. Персонаж, який уособлював подібний світогляд - діючий мер міста. І, можливо, такий підхід є основним об'єктом критики, який каже всім: щоб ви там собі не вигадали, у що б не вірили, є речі, за які точно варто боротися - влада та гроші.
Здається, ніби автор фільму вказує на те, що будь-які ідеї в США - чи то ліві, чи то праві - мають лише одну природу й одну морально-етичну платформу, а саме: дуже чітку й відчутну вигоду.
Тобто, справа не в тому хто правий чи помиляється, справа у тому, щоб зайняти собі окреме місце, і тягнути з нього максимальну вигоду.
Ще може здатися, ніби Тед Гарсія і люди які хотіли побудувати дата-центр, ніби вони основні вигодонабувачі у цій історії. Але свою вигоду отримали всі потроху: і дивний Вернон, і дружина шерифа, і єдиний представник чорношкірих у місті, і теща шерифа, і протестувальники. Чому так? Бо ніхто з них не може відкрити дата-центр. Що ж тоді робити? Створити умови й обставини за яких вдасться отримати вигоду. Химери - колективної провини білих та конспірологічні теорії - не мають сенсу без відчутних результатів у вигляді відчуттів та почуттів.
Теща Джо Кросса відчуває гордість та спокій живучи у новому будинку. В неї є молодий коханець. Її зять - мер Еддінгтона. Як тут не пишатися?
Луїза Кросс знайшла себе поруч із Верноном. Вона на сцені, вона поруч з харизматичним лідером думок. Вона закохана. Кудись ділася її депресія і невдоволеність життям. В неї є місія.
Шериф також отримав те, що хотів. Щоправда, не так як він це собі уявляв, але все ж таки. Він був захисником міста і залишився ним.
США дуже різноманітна країна. Вона дійсно може дати змогу втілити свою мрію. І як би не виглядала боротьба всередині, все ж, американці не втрачають своєї самобутності. Притаманна їм працелюбність та свобода утворюють дивний коктейль з різних політичних та філософських течій.
Інформаційна свобода дає змогу виокремити місце для кожного, надати йому голос. І як би не було полярізоване суспільство (Woke/MAGA чи щось ще), воно все одно зберігає свою основу - гонитву за вигодою.
Тому - ні, США не впаде від суперечок на тему коронавірусу, дата-центрів, BLM, теорій змов або навіть вбивств конкурентів. Занепад США розпочнеться тоді, коли вони почнуть змінювати свій фундамент, свою сутність.
