У кінці минулого року вийшло кілька публікацій, присвячених найвідомішому нашому філологу в Україні, відзначаючи його ювілей. Одним із них була книга Костянтина та Михайла Родигіних «Алхімія Григорія Сковороди». Не так часто випадає можливість познайомитися з новим предметом. Отже, перш ніж говорити про Велике Діяння, важливо визначити, з чим потрібно мати справу. Через це читач отримує короткий огляд історії алхімії в одному з розділів книжки. Крім того, завжди важко говорити про витоки.
В давнину Мойсей, Авраам і Соломон вважалися творцями цього таємничого знання. Крім того, деякі люди вважають, що його чіткі складові можна знайти в ієрогліфічному письмі єгипетських папірусів або в астрологічному та магічному трактаті відомого Гермеса Трисмегіста.
Те фактичне звичаї виникло в епоху еллінізму та пов’язане з іменем дослідника водних сполук Зосими Панопольського. Вчення змінюється завдяки взаємодії між культурами. Як приклад, Разес вважається основоположником «науки про вічний еліксир» і класиком арабської алхімії. У Європі алхімія поширилася після Візантії, а можливо, й завдяки хрестовим походам, не без впливу кабали. З того часу з’являється багато відомих людей. Таким чином, схоласта Альберта Великого згадують серед майстрів як людину, яка займалася відновленням металів. Як умільець, природознавець Роджер Бейкон видозмінює тіла Як майстер очищення дорогоцінних металів, Раймунд Лулій Відповідно до Ніколя Фламеля, «адептом» є система філософії, орієнтована на зцілення.Аґрипу Нетесгаймського вважають представником духовної алхімії, а Парацельса, реформатора ренесансної медицини, вважають митцем, який визначає, що є корисним і непотрібним у природі. Як би там не було, цей короткий перелік імен і подій не повинен створити враження, що алхіміки в основному займалися виготовленням штучного золота, не отримуючи духовної допомоги.
З цієї причини дослідники використовують досить широке визначення алхімії як мистецтва, науки чи філософії, яка об’єднує різноманітні ідеї, практики та групи, такі як астрологія, гностицизм, герметизм, ордени розенкрейцерів і тамплієрів, ілюмінати, мартиністи, масони та інші. Крім того, оскільки ця синкретична доктрина не знайшла місця в системі університетського чи природничо-наукового знання, вона була змушена потрапити в таку собі буферну зону, де її часто вважають єреською. Інтерес до неї постійно зростав під час перехідних періодів, коли потрібно було придумати щось абсолютно нове та незвичайне. Алхіміки переймалися багатьма незрозумілими ідеями, включаючи філософський камінь, переродження металів, еліксир безсмертя, абсолютне знання, питне лікувальне золото, універсальний розчинник, панацея, вічний двигун тощо.Тим не менш, алхімік працює і проводить експерименти в лабораторії, а не створює закономірності природи, як це роблять вчені. Натомість його мета полягає в тому, щоб розгадати найглибші таємниці буття. Не дивно, що Ісак Ньютон врешті-решт відмовився від алхімії, покинувши будь-які можливості дізнатися щось нове на цій галузі. Натомість Джон Ді, який був алхіміком, продовжував працювати математиком, механіком і географом.
Як це пов’язано зі Сковородою? Люди, які добре знайомі з життям філософа, знають, що він ніколи не хотів бути впійманим світом. Таким чином, він не говорить про себе прямо, незважаючи на те, що є багато людей, які хотіли б приписати йому певні ролі-кліше. Тим не менш, автори книжки не бажають швидких сенсацій, тому розпочали дослідження з того, що стосується алхімічного впливу на культуру України. Варто сказати, що тоді алхімія охоплювала широкий спектр питань. Крім того, це включає полювання на відьом, розвиток фармацевтики та ятрохімії, дослідження магії та чародійства, масонство та багато інших схожих подій. Крім того, виявляється, що Україна не відставала в цих питаннях.
Автoри згадують цикли легенд про львівського алхіміка Григорія Лискевича та чорнокнижника пана Твардовського з XVI–XVII століть, вказуючи на вірменський, а згодом італійський (ґенуезький і флорентійський) впливи крамарів-негоціантів, з якими це вчення прийшло до нас. про те, як рабин-подолянин Якуб Франк мандрував Європою, намагаючись знайти ліки за допомогою «золотих крапель». Звичайно, Волинь і Галичина завдяки своїй близькості до Заходу залишалися більш сприятливими регіонами для цієї атмосфери. Але також відомо, як могилянці, викладачі натурфілософії, ставилися до так званих окультних наук. Для прикладу, Інокентій Ґізель не схвалює чародійства, а Стефан Яворський відрізняє чаклунство від природної та мистецької магії, відповідно до ренесансних уявлень. «Нове алхімство — дива гідне діло», — пише Кирило Транквіліон-Ставровецький у «Перлі багатоцінному» (1646). Символ солі на гербі міста Бахмут і заснування алхімічних лабораторій Северином Жевуським у Підгорецькому замку на Львівщині та Тадеушем Грабянкою в селах Остапківці та Сутківці на Поділлі є доказами того, що у нас є «алхімічний слід». Крім того, Гійом де Боплан описує в «Описі України» видобуток поташу, селітри та іншого «попелу» в Україні для виробництва пороху.
Згідно з версією авторів монографії, межі розповсюдження алхімії на сході проходили через українські землі, якраз перед Московією. Очевидно, що релігійно-догматична та владно-тиранічна система першої не дозволила створити відповідну світоглядну та містико-фольклорну традицію та економіко-правове підґрунтя, оскільки подібні уявлення постійно таврувалися. Королівство, лицарство, шляхетство, замки, маґдебурзьке право, академії, латинство та друкарство – це ті соціально-правові риси, які дозволили розвитку європейської алхімії. Таким чином, Сковорода зовсім не належав до яловитих людей, оскільки його вчення могли бути повністю переповнені фігурами алхімічного мислення.Не забудьте також про подорожі філософа за кордон. На гербі міста Токай, де молодий Григорій був у подорожі, зображено хрест, довкола якого звивається змія. Виявляється, це досить поширений алхімічний знак. Тоді Пресбург, куди він навчався, був центром активності алхіміків. У місті працював Матей Бел, який мав опус про «рослинне золото». В Могилянській колегії Сковорода вивчає натурфілософію, теорію гуморів і учіння про природні елементи. Після листування з харківським аптекарем Петром Пискунівським, безсумнівно, йому також була добре відома провізорська справа. Символи, алегорії, поезія та музика є частиною його філософської думки, яка демонструє досить чітку містичну складову.Алхімічні натяки багаті легендами про Сковороду як чарівника-характерника. У селі Пан-Іванівка ходять чутки, що він у снах надокучає тамтешній поміщиці пані Ковалівській. В даний час навколо нього є багато конспірологічних теорій, оскільки нещодавно в Україні було виготовлено банкнот на 500 гривень із зображенням філософа. Символ всевидячого ока, який був присутній на старій копії, був прибраний через десять років, ймовірно, щоб уникнути зайвих тлумачень.
Крім того, ви виявите багато подібностей із алхімічною традицією, прочитавши Сковородинові твори. Це стосується багатьох речей, включаючи пріоритет домірності, шукання внутрішньої людини, як у Великому Діянні, наявність таємничої сили у світі, спорідненість елементів і амбівалентне ставлення до матерії, що відповідає її тлумаченню як повсюдної та вічної. На рівні символіки також спостерігаються подібності: Уроборос — змія, яка хапає себе за хвіст пащекою, що означає вічність; драбина Якова, яка веде в небеса (у Сковороди) та розкриває ступені вдосконалення (у алхіміків); око в трикутнику — осягнення істини. Перетворення хробака на метелика; ворон — символ гниття; барвистий павич — символ переродження; поранений олень їсть траву — наслідування природи заради безсмертя (Сковорода, щоправда, говорить про духовне безсмертя); стріла (Стрілець, Купідон) — нетлінний дух, або рух до вдосконалення чи трансформації; ріг достатку — символ Святого Грааля; мушля з перлиною — символ філософського каменя. Крім того, багато іншого.Треба пам’ятати лише те, що Сковорода ніколи не любив бyквальності. Біблія — третій (символічний) світ, без якого неможливо зрозуміти його філософію. Таким чином, філософи виступають як інтерпретатори, а не як теоретики. Таким чином, всі наведені паралелі більше символічні. Крім того, очевидно, що він має непряму спорідненість з алхімією. Крім того, Сковорода навіть критикує алхімію, прирівнюючи її до «єгипетського плотолюбства». Чи згадує Велике Діяння іронічно в «Потопі Зміїному». Він пише, що якби Бог продовжував творити світ після сьомого дня, це було б дуже абсурдно.
Дякую за те що, прочитали мій довгочит, якщо вам дуже сподобалось ставте вподобайки, а якщо є бажання мене підтримати - скиньте копієчку в банку.Гарного дня!
