кімната починала темніти
коли у вікно билися голки
а десь там, - клен і жвава осінь
каштани хтось подумки збирав
крутилися голови, у виборі морів
коли не йшли сновидіння мені
згадки з минулого
що проросли довгими гілками
небезпек та сонця пеленами
освітлений на глибині
із-за стекол шелеста вітрів
під великі очертання лиць
Наші риси, інколи складно читати, коли мимоволі минаємо мрії дитячі, - недопустимі увагою та знаками, але згадка живе, коли сльза піде на аркуш забутого листа.
Вірш описує спогади про творчий процес, де фізичні дотики до фарб і полотна переплітаються з болем і ніжністю, відображаючи емоційну глибину ліричного героя. Через сни та рани він шукає натхнення й любов, занурюючись у мистецтво.
Інколи, сигналом може все завгодно. Ми - можемо його зрозуміти правильно, але і недоречно, що може ставати лихом для нашого майбутнього.
У нульових вистачало і тих, хто був “каліфом на годину” в українській культурі.
Відкритий лист закликає до більшої прозорості у підготовці та розгортанні моделей штучного інтелекту.
Щось сталося. Він заспокоївся? А, ні. Це лише ще один божевільний, якому переломало шию. Ще один мученик, якого не будуть оспівувати в
У нульових вистачало і тих, хто був “каліфом на годину” в українській культурі.
Відкритий лист закликає до більшої прозорості у підготовці та розгортанні моделей штучного інтелекту.
Щось сталося. Він заспокоївся? А, ні. Це лише ще один божевільний, якому переломало шию. Ще один мученик, якого не будуть оспівувати в
