ти вієш холодом до мене,
ти як той йобаний уран.
чому ж ти, блять, такий жорстокий
за що ти так вчиняєш, га?
усе чого я так хотіла —
це бути ближче ніж земля,
і відчувати подих сонця
принаймні як венера..
проте коханням і не пахло,
ти був як йобаний блек хол,
поглинув всі останні сили,
і не лишив і шанс на промінь..
Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
На Друкарні з 4 вересня
Більше від автора
хтивість, блудливість, розпусність - усе про одне
зухвало й тільки так
Теми цього довгочиту:
Еротикаділей розміром в життя
надто буденно для творчості
Теми цього довгочиту:
Віршізупинися!
передихни.
Теми цього довгочиту:
Поезія
Вам також сподобається
Квітни, серце моє!
Коли дивлюсь глибоко в любі очі, в душі цвітуть якісь квітки урочі,
Теми цього довгочиту:
ПоезіяТеми цього довгочиту:
Коротке ОповіданняБудинок на Осиковому Узвишші
Марта приїхала до села, якого не було на жодній сучасній мапі. Потяг зупинився на платформі без назви, попередньо зменшивши хід, наче вагався, чи варто зупинятись зовсім. Вийшла вона одна, у пальті, що мало запах попередньої осені, і з валізою, в яку вмістилось усе її "після".
Теми цього довгочиту:
Фентезі
