– А мені подобається, як побудували міста на Марсі. – почухав потилицю Ерік. – Все витримано, вулиці розташовані під прямими кутами, якщо дивитись на місто з висоти то здається наче на місто поклали сітку. А ти звідки Маркусе?
Я з Ностурі. – відповів йому Маркус.
Маркус не вирізнявся балакучістю, на фоні Еріка здавалось що він відлюдник. Завжди занурений у свої якісь думки, мовчазний, а якщо і розмовляє то лише по робочих питаннях.
– О, ну тепер я розумію, чому ти ходиш в майці, в той час коли я не знаю що на себе вдягнути, змерз страшне. А розкажи, як у вас побудовані міста.
– Ну, я звісно не великий спеціаліст, в моєму місті є центр куди спрямовуються всі головні вулички, загубитись в принципі не можливо. А якщо дивитись з висоти… – Маркус замислився про те на що схоже його місто з висоти.
Це був перший виліт космічного літака Павук, у розвідку на планету COROT-7b. Завданням команди було визначення стану атмосфери, точного типу об’єкту та відносини із зіркою. Космічна експедиція розпочалась з планети Нептун, шлях обіцяв бути довгим, тому частина команди була поміщена у кріосон. Ерік та Маркус були солдатами, що повинні були супроводжувати науковців.
– Я коли дивлюсь на вулиці свого міста завжди бачу хаотичний потік людей та машин, які завжди кудись поспішають. Як тільки годинник показує 5 ранку дороги переповнюються автомобілями, шумом, криками та постійною гонитвою за прибутками, популярністю і чого там ще бажає людська душа. – Ерік продовжував балаканину – Ці всі люди що дня повторюють одне й те саме і навіть очей не здіймають до неба, не помічаючи зовнішньої краси світу.
– Так, є таке, але я сприймаю вулицю і життя на ній трішки по іншому. Якщо споглядати на місто зверху то з’являється відчуття наче це великий живий організм, вулиці це його кровоносні системи, а люди це лейкоцити, і що там ще переміщується по венах та артеріях. Кожного ранку місто прокидається, а по його жилах починає текти життя, по вечорах коли місто спокійно засинає у його артеріях стишується та заспокоюється рух. – потис плечами Маркус – І якщо цього всього не буде то і життя не буде. Уяви якби раптом в твоїх жилах кров застигла, не метафорично, напевно б ти помер.
Маркус зкорчив обличчя наче вмирає від удушення. Але потім продовжив свою думку. – Або уяви якщо на цьому літаку застигне топливо, тоді буде…
– Нііііі, досить, замовкни, я тебе зрозумів, не верзи дурниць про наш літак – перелякано загорлав Ерік – хто ж таке верзе підчас першого виліту.
– А може все ж тобі розповісти? – але побачивши очі переляканого але сердитого друга зрозумів, що краще не потрібно – ну гаразд-гаразд, але ти б бачив свою пику, боже ну і насмішив ти мене. Так форми вулиць можуть бути різними, ширшими, довгими, густозаселеними чи ні, але ці потоки та рух буде завжди, це частина нашого буття.
– Ого, да ти Маркусе філософ, але за твоєю логікою ми кровотеча – чомусь це Еріка та Маркуса дуже сильно розсмішило і вони почали реготати на весь коридор.
