Оригінально публікація на ЖЖ від 24.05.2019.
Тепер спробую порівняти затверджений варіант та минулорічний Проєкт-2018. Оскільки Правопис це немаленька книжечка, для швидкості зроблю це у «першому наближенні», порівнюючи не з самим текстом проекту, а зі своїми зауваженнями, що торік надіслав комісії.
Розділ І, § 2 Уживання І, И на початку слова
Сором’язливо сховали розкритикованого журналістами «индика» (словникового «гиндика»). Замість написали обтічну фразу «деякі слова мають варіанти». Однак варіанти були давно унормовані з протетичним приголосним.
Розділ І, § 3 Ї
Моє орфоепічне зауваження про природу літери Ї проігноровано. Не страшно, що пересічний мовець так і не дізнається, що Україна та країна насправді читаються як [украйина] і [крайина]. Однак була втрачена нагода нарешті унормувати передачу цієї звукосполуки з тюркських та фіно-угорських мов (Йихві / Їхві, Їлдирим / Йилдирим тощо).
Розділ І, § 4 Я, Ю, Є
Викинули згадку про можливість подвоєного [й], а саме про слово війя (середнього роду, не плутати з вією, що жіночого).
Розділ І, § 6 Ґ
Знов замовчали існування етимологічних К-варіантів слів: крати, кава-птах тощо присутні в СУМ-11. Я вважаю, що ця варіативність не менше варта уваги, ніж грецько-латинська розбіжність ф/т. Однак це явище ставить під сумнів статус звука Ґ як фонеми.
Розділ І, § 7 Апостроф
Згадка про усічені слова була прибрана. Дійсно, проблемна тема: чим четвер, спасибі чи бозна не усічені?
Розділ І, § 14 Чергування Ґ з м’яким З
Врахували природне чергування дзиґа/дзизі, попередили штучні дзі-форми.
Розділ І, § 32, 1. -ИК, -НИК / -ІВНИК, -ЛЬНИК
Автори таки відмовилися згадувати український суфікс -чик (хлопчик) та церковнослов’янський -щик (наявний у низці русизмів та церковній лексиці).
Розділ І, § 32, 11. -ОВИЧ (-ЬОВИЧ), -ІВН-(А) (-ЇВН-(А)
Автори вирішили таки поміняти місцями Кузьмич та Кузьмович. Сліпа аналогія та змішання відмін отримали схвалення українських філологів.
Розділ І, § 32, 14. -ИР, -ИСТ, -ИЗМ, -ІР, -ІСТ, ІЗМ
Прибрали икання для слів з цими суфіксами та слов’янськими коренями: зустрічайте більшовізм!
Розділ І, § 35 Складені слова зі сполучними голосними звуками О, Е (графічно Е та Є)
Запровадили не надто природне для української мови зяяння у словах типу двохактний (тепер двоактний). Враховано, що назва Січеслав узвичаєна через Е.
Далі (з 34 стр.) йдуть докорінні зміни написання слів через дефіс або разом, що на мою думку невиправдані: бліц-опитування, флеш-карта, веб-сайт, віце-президент і навіть контр-адмірал тепер пишуться одним словом.
Розділ ІІ, § 66 Поділ на відміни, ІІІ відміна
Врахували зауваження, що відмінювати Юдит за третьою відміною неможливо. Разом з нею прибрали Естер та Зейнам.
Розділ ІІ, § 67 Поділ на групи, ІІ відміна
Не врахували моє побажання щодо «панцирі» та «пазурі», однак несподівано додали «щурі».
Розділ ІІ, § 87 Кличний відмінок
Не дозволили для багатослівних звертань вживати у кличній формі лише перше слово.
Розділ ІІ, ІІІ відміна § 95. Однина
Поетичне «Руси» очікувано лишили.
Розділ ІІ, IV відміна § 98. Однина
Лишили виокремлення трьох слів (тім’я, вим’я, сім’я), хоч вони принципово не відрізняються від ім’я тощо.
Розділ ІІ, § 101 Тверда група прикметників
Прибрали вигадку про стилістичне забарвлення коротких форм.
Розділ ІІ, § 119 Дієприкметник
Лишили незмістовне для правила зауваження «вживані переважно в значенні прикметників та іменників». Це спроба обмежити граматику мови згори.
ІІІ розділ як найсмачніший, бо це правопис слів іншомовного походження, я розгляну окремо.
