І вже кінець моїм палким думкам,
Пішла так швидко разом із човном,
Що я не можу дати лад думкам,
Я наче дурень, вдарений веслом.
Мій дикий острів - не прогрів тебе,
Його шмагають дикі буревії.
Для тебе спокій - щастя принесе
Для мене шквали - то мої стихії.
І як то жаль, бо зараз все болить,
Душа невпинно хоче твого звуку
І тільки час розмірено біжить.
Назавтра знову сонечко зійде.
І берег злижуть неспокійні хвилі,
Лише тебе не знайду я ніде.
Забути море, сили більш не маю, Сонет
Годинник стрілкою вицокує хвилини,
Сьогодні день мабуть буде спекотним,сонет
Ян Хиба нарешті говорить про прочитану в серпні поезію. Автори строкаті, тексти різняться за стилем і тематикою. А один навіть не українець. Словом, гарна упереджена нерепрезентативна вибірка.
Текст говорить із читачем, та питає та спонукає до дій, в часи засмічення простору наших очех та гною наших несформованих поглядів
Ян Хиба нарешті говорить про прочитану в серпні поезію. Автори строкаті, тексти різняться за стилем і тематикою. А один навіть не українець. Словом, гарна упереджена нерепрезентативна вибірка.
Текст говорить із читачем, та питає та спонукає до дій, в часи засмічення простору наших очех та гною наших несформованих поглядів
