ночі без сну, коли однією тут,
а іншою над прірвою чи може навпаки-одразу двома у повітрі, адже ніде не впевнена у своєму завтра
зціплюєш зуби,що залишились від зустрічей обличчя з обличчям зі люб'язністю світу, повторюєш мантру:'Тут я все вирішую"
усвідомлюєш то остаточно
й ну ховатися під ковдру зі старих фільмів від зайвої відповідальності за власну долю, звісно,
бо з долею світу поратись приємніше, адже тут ніхто нікому,за великим рахунком, не винен, а ось собі- на, маєш стати щасливою, отримати визнання (ким,за що, нащо?),
відсвяткувати гучно успішний успіх нашої справи,хоч би вона, о боги,була дійсно нашою, а не тим, що корчо мусиш комусь доводити
все життя винна, чи ще не остогидло?
вірші як економія на психотерапії
ось,бачиш, мамо, мене так і не вилікували, ковиряю у собі й ближніх стародавнії рани
рано чи пізно то все набридне-
чемодани, що незібраністю очікування висять над тобою не гірше дамоклового,
стан хати, коли не могла піднятись з ліжка,
бо де ж той клятий сенс?- загубився у мотлосі, не квартира-
каже вона собі сама,
а Авгієви, просто не доля, бляха, а збірка стародавніх грецьких міфів з дитинства втілилася так, що казнащо робити з тим далі, де шукати підказки?
адже клубок Аріадни давно загубився, по ниточці надію втрачала у лабіринті
тепер у напівтемряві чергового ракетного ранку лише ти та Мінотавр обличчям до обличчя
дихає ніч жадібно
хоче у завтра
і ось, вітаннячко-момент істини: ти і є те, чого найбільше боїшься
але є і плюси- ти і є те, чого найбільше бажаєш
Не таємниця, на поверхні-
у Всесвіті існуєш лише ти та твої численні проекції, фобії,мрії, шляхи,
із реального-кіт,що під боком солодко спить
кошенята під іншим боком соплять
то як не крути(сь) щаслива людина
і зможеш сміливо зазирнути у пащу валіз, куди б ти їх не зібрала
забери з собою себе,
а не як минулі рази-
загубила фрагмент і назад,
а в минуле нема вороття
свіжим вітром кімнати наповняй, допоможе підняти вітрила
й свистати нагору усіх- час дивитись в підзорну трубу, розуміти де азимут тут чи крутити руля від балди
