Шумерська література, що до нас дійшла – дуже різнопланова. І трапляються там навіть народні пісні, хоча формально вони могли вважатися гімнами богам. Такою є пісня плугатаря. Вона дуже схожа на народну шумерську пісню, що була оброблена та записана тогочасними писарями. Формально пісня присвячена богу Нінурті, хто був не лише богом війни, але і богом землеробства.
Оскільки сільське господарство грало важливу роль у релігійному житті шумерів, то ця пісня могла виконуватися під час релігійних свят, або дійств. Наприклад – під час початку оранки.
Текст зберігся погано – приблизно третина тексту повністю втрачена. Ті рядки, що лишилися, часто збережені частково. Оскільки переклад – художній, то тут є спроба відтворити понищені місця. Докладніше про це – в примітках після самого перекладу.
Пісня плугатаря
Вішта-вйо! Гайта-вйо!
Биче, ну! іди-іди!
шию у ярмо клади!
Биче-биче, йди! іди!
шию у ярмо клади!
Землероб я, селянин,
Я – Енліля вірний син,
Орач я у краї цім.
Вішта-вйо! Гайта-вйо!
Биче, ну! іди-іди!
голову свою схили!
Биче-биче, йди! іди!
голову свою схили!
Землероб я, селянин,
Я – Нінлілі вірний син,
Орач я у краї цім.
Вішта-вйо! Гайта-вйо!
Мати хай мене пильнує
Хай Нанше мене пильнує,
Хай покладе в торбу хліб,
Хай у міх води наллє,
Хай зі мною поруч стане,
Селянине, поїж хліба –
хай ми скаже,
Селянине, випий воду –
хай ми скаже.
Вішта-вйо! Гайта-вйо!
Спати ліг у храм Нанше,
Ще й добраніч їй сказав
І поклався в торбу хліб,
І налилась в міх вода,
І Нанше поблизу стала.
Селянин побачив сон:
В ньому промовляв бичок,
По землі копитом бив.
Селянин до матері промовив:
В торбі моїй хліб лежить,
А у міху є вода,
І Нанше стоїть зі мною поруч.
…
Вішта-вйо! Гайта-вйо!
Що робити буду?
Що бику накажу?
Хто розоре поле?
Хто зерно засіє?
Хто розібʼє грудки?,
Хто птахів злякає?
Справа – плуг,
А зліва – бик,
Очі підіймає,
Рогами махає,
На небесну зірку поглядає,
Жалібно співає,
Язик його тяжко звисає,
Селянину так промовляє:
Я – бичок, малий бичок,
Ще на носі моєму
шерсть не проросла,
Ще на плечі мої
пилюка не падала,
То чому ж, мій царю,
так мене шануєш?
Мій малий бичок,
лише раз скажу тобі,
Тому слухай:
В ярмі батька твого – четверо,
В ярмі матері твоєї – восьмеро,
То ж хай Уту-Сонце
і твій дишель веде рівно!
Вішта-вйо! Гайта-вйо!
Орач що зранку працює,
вівчар що кошару пильнує,
Цей чоловік змолоду жінку має,
Ще й діточок має,
самотнім не буває.
Вішта-вйо! Гайта-вйо!
На зорі я дивлюсь,
Під небом лягаю,
На даху накриваюсь ковдрою.
…
Вішта-вйо! Гайта-вйо!
Енкімду – пан гребель та ровів,
Володарю Енлілю голос пролив:
Мій царю, лани твої оброблю!
Поля родючі твої орошу!
Дощ вранішній тобі прикличу!
Ячмінь для тебе вирощу!
…
Вішта-вйо! Гайта-вйо!
Борона – для поля гребінь,
Будуть зуби в ній великі –
поле ясне розрівняю.
Сапкою бурʼян прополю,
пеньки покорчую!
Сапкою бурʼян прополю!
Ярмо з дишла зняти,
на дишло кріпити,
Це вмілий тесля може зробити.
…
Вішта-вйо! Гайта-вйо!
Биче, ну! іди-іди!
шию у ярмо клади!
Биче-биче, йди! іди!
шию у ярмо клади!
В полі йди у борозні,
рівно вздовж межі прямуй,
Я ж до дому пива йду,
радість хай дає мені.
Дім Інанни – це відрада,
В місце це я повернусь.
Примітки перекладача
Цей твір підписаний як “улулумама Нінурти”. “Улулумама” – це тип пісні, і найімовірніше це – пісня землеробів, або пастухів.
Слова “вішта-вйо! гайта-вйо” – це спроба передати шумерські вигуки “е-ел-лу! ма-ал-лу!”. Точне значення вигуків – невідоме, але вони стійко асоціюються з погоничами тварин. Це могли бути вигуки, адресовані тваринам, на кшталт “вйо”, або ж це просто був звичний заспів в піснях селян по типу “ой дана, гей дана”. Тут обрана перша інтерпретація.
В місці де Енкімду в цьому перекладі говорить до Енліля, то насправді імені Енліля в тексті нема – на жаль рядок в цьому місці зруйнований. Що лишилося – це детермінатив “бог”, що говорить про те, що йшлося або про бога, або про правителя. Але в міфі про Енкі та світолад, землеробом Енліля є Енкімду, тому є висока ймовірність, що звертається він саме до Енліля. Окрім того, Енліль вже згадується у цій пісні на початку. Але, теоретично, тут міг бути і хтось інший.
Окрім Енліля – верховного бога шумерів та Енкімду – його землероба, в пісні також згадуються інші боги. Це – Нанше, Уту, Інанна, Нінурта та, в цьому перекладі, Нінліль.
Нанше – богиня, яку повʼязують із заступництвом за слабших – сиріт, вдів, втікачів, рабів. Також вона є богинею заплав і повʼязаних з ними тварин – особливо птахів.
Уту – це бог Сонця, або, якщо бути точним, то він і був Сонцем.
Інанна – тут богиня тілесної любові, є в неї також інші функції. В тексті рядочок розбитий, але оскільки її імʼя згадуються після “дому пива”, то можна вважати, що селянин після роботи пішов відпочивати у місця розваг із юними жінками.
Нінурта – грізний бог війни, син Енліля, але часто також виступає як землероб (в тому числі і землероб саме Енліля, що робить його схожим на Енкімду). Можливо уся пісня відбувається від його імені, бо його імʼя в самій пісні відсутнє, окрім як в підписі до пісні. Хоча воно могло згадуватися у понищених рядках.
Нінліль – це жінка Енліля. Імʼя Нінліль в оригіналі насправді не згадується, додано перекладачем лише для умовного відтворення слів другого куплету, котрий, судячи зі всього, міг бути паралельний з першим куплетом – на це натякає схожий початок та кількість рядків.
Взагалі в цій пісні я дозволив собі певну художню свободу при перекладі. Це стосується як ритмічного малюнку, так і доповнення зруйнованих місць.
До прикладу у пʼятому куплеті йде два рядки, котрі починаються зі слів “що”, а потім ще чотири, що починаються зі слів “хто”. Але лише в останніх двох рядках збереглося хоча б ще декілька слів, щоб можна було хоча б приблизно відновити текст. Решта рядків не дають такої можливості. Виходить, що ми розуміємо структуру тексту (два питання “що” і чотири – “хто”), але ж як це передати в перекладі? Можна було б пропустити це місце взагалі. Або можна було б лишити там трикрапки і дати можливість читачеві додуматися самому. Я ж таки вирішив хоча б приблизно відтворити це місце, так само як і в інших місцях, позначивши власні доповнення курсивом. Для наукового перекладу такий підхід би був недоречним. Але це переклад не науковий, а художній, до того ж це – переклад пісні.
Окрім того, цей текст погано зберігся і тут багато зруйнованих місць. Якщо всі їх послідовно передавати трикрапками, а ймовірні заповнення описувати у виносках, то повністю втратиться краса оригіналу. Трикрапками ж в цьому тексті позначені місця зруйновані вщент – в місцях так позначених не вистачає від чотирьох до двадцяти двох рядочків.
Щодо ритмічного малюнку та рими – я намагався їх додавати там, де дозволяв оригінальний текст. Але зауважу, що ми не знаємо як насправді звучала шумерська мова і за якими засадами була побудована її поезія. Є, звісно, обґрунтовані здогадки, але судити про оригінальні рими та ритм все одно складно.
