Шумерська література безумовно починалася, як запис творчості усної. Тобто їх твори були першочергово призначенні не для усамітненого читання, а для декламування, або й співу. Це, до речі, пояснює чому в шумерських творах стільки повторень. Але в деяких творах вплив усної творчості особливо помітний. Такими творами є деякі пісні, які, схоже, є прямим записом народних пісень з невеликою обробкою від писарів.
Деякі пісні вже були перекладені. Такою є “Пісня до чарки” (або “Діжка пива”), котру включили у “Гімн Нінкасі” другою частиною тексту. Такою є також “Пісня плугатаря“, котрій присвячена окрема стаття. Зараз же я пропоную почитати переклади двох пісень про любов.
Перша пісня – досить коротка, співається від імені жінки і якби в неї не було підпису “бальбале Інанни” (бальбале – це стиль пісні), то навряд чи ми б це зараз характеризували, як текст з циклу про Інанну та Думуза – відому божественну пару. І є висока ймовірність, що це була просто популярна народна пісня, котру писарі мусили якось категоризувати.
Оскільки в пісні основною рослиною є салат-латук, то можна побачити сучасну назву “Пісня салату”. Якби схожу пісню співали українці, то, мабуть, це б була пісня про петрушку.
Пісня салату
І росте і проростає!
Це – салат политий рясно.
У садочку, у тіньочку,
голівоньку підіймає
мій салат политий рясно.
Ячмінь милий в борозенці –
це салат политий рясно.
Яблунька моя проро́сла,
краще дерево плодове,
це салат политий рясно!
Мій медовий, мій медовий,
ти мене всю засолодиш.
Пане мій, ти – мед богині,
матері синочок любий.
Руки з меду, ноги з меду,
ти мене всю засолодиш.
Руки-ноги солодкаві,
ти мене всю засолодиш.
Весь солодкий, навіть пупик,
матері синочок любий.
Стегна – гарні, руки – сильні,
це салат политий рясно.
Наступна пісня вже довша і тут вже йдеться про любовний діалог, котрий починається словами чоловіка, а закінчується словами жінки.
Треба одразу зауважити, що шумери часто називали своїх коханих “братом” чи “сестрою”. Для нас це є звучить дивно, але звертаючись до коханих “родинними” словами шумери висловлювали свою ніжність та близькість. Схожи чином у нас старші люди іноді звертаються до молодших “внучку”, або “синку”, коли насправді ні про які родинні зв’язки не йдеться.
Моя люба, моя ляля
Моя люба, моя люба, моя люба,
Моя ляля, моя ляля,
народилась в мами
доця солоденька.
Вино ж ти моє соковите,
мед ти мій солодкавий,
губки солодкі, мамчина доця.
Коли очками глянеш своїми,
так приємно мені,
підійди сестрично кохана.
Коли ротиком своїм щось скажеш,
так приємно мені,
губки солодкі, мамчина доця.
Як вустами своїми цілуєш,
так приємно мені,
підійди сестрично кохана.
Сестро моя, твій ячмінь гожий до пива,
губки солодкі, мамчина доця.
Твій солод гожий до темного пива,
підійди сестрично кохана.
Вдома твої принади такі вабливі,
губки солодкі, мамчина доця.
Сестро моя, твої принади такі вабливі,
підійди сестрично кохана.
Вдома у тебе – повна комора,
губки солодкі, мамчина доця.
Ти є царевою донькою,
підійди сестричко кохана.
Допоки житимеш, допоки житимеш –
маєш поклястись мені,
Заміський мій братику, допоки житимеш –
маєш поклястись мені,
Що руки́ своєї ти до іншої не простягнеш –
маєш поклястись мені,
Що свою голівоньку ти на іншу не покладеш –
маєш поклястись мені,
Вдягнений в тканини тонкі,
Мій коханий, чоловік мого серця,
Брате, поклянися мені
мій братику гарноокий,
Брате мій, поклянися мені
мій братику гарноокий.
Праву свою руку на моє лоно поклади,
А лівою голівоньку мою погладь,
Свої вуста до моїх вуст наблизь,
Губ моїх своїми вустами торкнись,
І так маєш поклястись мені,
В ім’я жінки це зроби
мій братику гарноокий.
Мій бажаний, мій бажаний,
солодка твоя вабливість!
Яблунька в садочку, мій бажаний,
солодка твоя вабливість!
Грушка в садочку, плодами обвішана,
солодка твоя вабливість!
Думуз-абзу, ти – сам по собі,
солодка твоя вабливість!
Яскравий твій образ, яскравий твій образ,
солодка твоя вабливість!
Алебастровий образ, лазуритом увінчаний,
солодка твоя вабливість!
В цьому тексті вживається лише два незрозумілих для нас слова. Це – “баппір” та “Думуз-абзу”.
Слово “баппір” я дозволив собі передати словом “солод”, що не є вірним відповідником, але є зрозумілішим словом, що непогано вписується в текст. Насправді баппір – це особливий вид хліба, котрий пекли для того, щоб потім з нього робити пиво. Більше про баппір можна прочитати в статті “Ода пиву – гімн Нінкасі” (там, до речі, можна прочитати і пісню до чарки).
Якщо хтось цікавився міфами про Інанну, то ім’я “Думуз-абзу” одразу ж асоціюється з Думузом – коханим Інанни, богом, котрий за своєю функцією нагадує єгипетського Озіріса і через якого змінюються пори року. Таке розуміння сюди вписується, адже цю пісню, як і “пісню салату” шумери підписали, як “бальбале Інанни”.
Але насправді “Думуз-абзу” – це менш відоме жіноче божество і в цій пісні ми бачимо плутанину через схожість імені. Чи помилився писар? Чи помилялися люди, що цю пісню співали? Чи ми чогось не розуміємо про міфологію шумерів? Чи відбулося злиття образу Думуза та Думуз-абзу? Не відомо. Але в цій пісні однозначно йдеться про Думуза.
В наступній статті буде переклад трохи довшої ліричної пісні “Льон із саду тобі принесу”, яка за структурою найбільше нагадує народну пісню, але кінець пісні є загадковим і тому їй буде присвячена окрема стаття.
