17 червня 1918 року авторитетне американське видання «Нью-Йорк таймс» опублікувало замітку про затвердження офіційного перекладу гімну України:
Nay, thou art not dead, Ukraine,
See, the glory’s born again,
And the skies, O brethren,
Smile once more!
As in Springtime melts the snow
So shall melt away the foe,
And we shall be masters
Of our homes.
Soul and body, yea, our all
Offer we at freedom’s call —
We, whose sires were mighty
Cossack braves.
“Sire” це в т.ч. значить “предок”.
Отже ми бачимо, що ще 100 років тому в Україні чудово володіли англійською (при тому що тоді англійська ще не мала статусу мови міжнародного спілкування).
Традиційно українці володіли латиною і давньогрецькою; наприклад “Єнеїда” Котляревського була така смішна, бо її всі знали в оригіналі. Літературною мовою була церковнослов’янська, мова козацької канцелярії ґрунтувалася на церковнослов’янській. Знали польську та німецьку, (особливо на Західній Україні), наприклад Леся Українка знала дюжину мов і перекладала свої вірші німецькою.
За Конституцією України середня освіта є обов’язковою, отже українці зобов’язані навчитися читати й писати не тільки українською, але й англійською: це є найперший конституційний обов’язок!
Стаття 53. Пункт 2. Повна загальна середня освіта є обов'язковою
Окрім того:
Стаття 10. Пункт 4. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.
Мова міжнародного спілкування це наразі англійська, особливо якщо ми прагнемо до ЄС і НАТО. Незнання англійської становить суттєву проблему для ЗСУ.
А в нас наразі спостерігаються суттєві складнощі навіть з розумінням гранично ясного тексту Конституції, себто далеко не всі вміють читати українською!
Зате вміють кривлятися:
З коментів до допису Українську Вікіпедію редагують прихильники сталінських методів у лінгвістиці. Мова Української Вікіпедії не українська.
З коментів до допису Russian speaking communists occupied Ukrainian Wikipedia
Тобто його не непокоїть, що Українську Вікіпедію редагують російськомовні виправдовувачі Голодомору: його непокоїть, що українці посміли знати англійську та ще й використовувати її, а не тільки біля дошки кривлятися, щоби отримати оцінку.
Щодо гімну, то щира правда, коли вже всі, в т.ч. Захід вважали, що вже вмера, українці такі: АВОТХУЙ
PS
Зауважу, що попри те що гімн суто чоловічий (brethren/браття), громадяни України та народ України це як чоловіки так й жінки. Дивовижно, але насправді багато хто в Україні цього не розуміє!
Ось стаття в тему:
Простіше кажучи, це була гендерна сегрегація, хоч термін є доволі спрощеним та узагальненим, однак влучно описує глобальні риси суспільства кінця ХІХ – початку ХХ ст. В чому суть: чоловіки брали активну й пасивну участь в політиці, громадському житті, воювали та здобували університетську освіту, а жінки – сиділи дома й грали роль «берегині» сім’ї.
Коли писався гімн, не передбачалося, що жінки братимуть активну участь у суспільному житті, тому чоловіки його написали для себе.
До речі, цікаво, що англійське guys відноситься як до чоловіків, так й до жінок. Є жіночій еквівалент gals, але жінки нервуються коли їх відділяють від guys. Як на мене, це свідчить про те що чоловічий граматичний рід (ніхто ж його з біологичною статтю не плутає?) може позначати й певне коло осіб взагалі. Наприклад назва посади — професор, якщо її обіймає чоловік, то він — професор, якщо жінка — професорка.
UPD
Це просто шедевр, такі персонажі зазвичай й вказують, хто якою мовою має розмовляти:
З коментів до допису Українську Вікіпедію редагують прихильники сталінських методів у лінгвістиці. Мова Української Вікіпедії не українська.
В англійській, приміром, до сьогодні немає одинарного “ви”, тільки “you”, “ти”
А в множині тоді як? В англійській якраз завжди кажуть “ви” незалежно, це звертання до однієї, чи до декількох осіб. Історично в англійській було й “ти” й “ви”; зараз “ти” використовується в сталих виразах і в особливих випадках, як от Nay, thou art not dead, Ukraine
В Біблії короля Якова використовується форма thou (ти). Тому сталі вирази, в яких така форма досі вживається — це переважно цитати з Біблії, або Шекспіра.
смішно, ти навіть не знаєш, що одинарне “ви” було запозичено з хфранцузької, наскіки пам’ятаю)) раніше слов’яни не зверталися один до одного на “ви”, завжди через “ти”.
Традиційно українці зверталися на “Ви” навіть до власних батьків, окрім зовсім маленьких дітей, тому не знаю, які “слов’яни” тут мають на увазі…
хфранцузької
В українській ф вимовляється як [х+в], а в російській це вважається “просторіччям”, тому москвороті типово кривляються хфранцузька і т.п.
