Створи його сам…
Більшість нашого життя ми здаємо на розпорядження долі, а потім її саму за це і ображаємо. Чому? Тому що так простіше. Простіше просити в Господа допомоги, простіше просити когось дати нам пораду, завжди шукаємо простіше та відмовляємось від відповідальності за свої дії. Ніхто не хоче зайвий головний біль, та і першопричинний також ніхто не хоче.
Меншість справляється з тим, що на неї накладено. Навчання чорній магії… Сьогодні суспільство настільки змарніло, що людина яка вирішує елементарні питання та прикладає на дрібку більше зусиль стає прикладом для наслідування та заслуговує на похвалу. Хм, але хвалити також ніхто тебе не квапиться.
——
Велика заздрість котиться по світу, та і один-одного підозрюють у змовах та зрадах. Хоча, більшість з того що ми робимо реально не має ніякого сенсу, та і заздрість це другий людський гріх після брехні, але безглуздіший за неї. До цього схильні обидві статі, але чоловіки від цього більше страждають.
За свій 21 рік життя я бачив багато випадків, коли люди всю свою енергію витрачали на плітки. Більшість чоловіків до цього не здатна, та цим і не займається, хоча не можу розгадати чому. До цього більше схильні жінки. Проте, чоловіки не проти послухати про ці витребеньки.
——
У дитинстві я думав що у мене немає мрії, не знаю чому. Знаю лише те, що я і тоді її мав. Завжди мріяв…Створити текстовий документ. Текст це така прекрасна штука, що варіантів його формації дуже багато, може безліч? Так, безліч! Але якщо відходити від традиційних — це вже нечитабельно, те саме що мазати фарбою по полотну в надії на шедевр (інколи виходить).
Думав колись, що найбільше що ти можеш втратити — це життя. А чи віддав би ти своє серце своєму брату? Я би віддав, мені навіть не потрібно думати. Чому? Егоїстична причина: щоб прославитись та залишити після місце.
——
Невже ти думаєш, що люди які тебе зараз оточують думають про тебе те ж саме що і ти? Чи впевнений ти в тому, що я якщо ти помреш, то залишиш після себе місце, яке неможливо заповнити. Монтень писав, що помирати потрібно з чистою душею, та не забирати з собою в могилу ні одного слова. Прекрасно! І це можна також виконувати ще і при житті: не залишай нічого позаду себе. Не приховай ні слова, зарий всі гештальти, і скажи їй нарешті все.
——
Мене цікавить, чи завжди люди так соромились висловлювати свої почуття? Причина у вихованні, мене не дуже вчили, та і не казали ніколи. Я особисто це відчував, та і знав що мої цього також не вміють говорити, бо їх ніхто не вчив… Добре що я не ображаюсь, напевно тому, що я хлопець, жінці важливіша ласка.
Шкода що я не жив у спартанських умовах, тоді би з мене вийшов кращий чоловік. Не завжди батьки турботою роблять для нас краще, для чоловіків. А особливо сьогодні, в часи процвітання людської раси. Ну, це скоріше занепад. Хммм, я вірю в кіберпанк.
——
Я нероба, який сам себе прикриває. Люблю це усвідомлення. Більшість із нас так робить, не працювати стало романтично. Ну, я працюю, і работаю, і не тільки це. Більшість із нас прикриваються работою, але jobaphobia це реальність…
——
Капіталістичний світ змусив індивіда до капіталістичного мислення. Навіть в міжособистісних стосунках кожен є товаром: люди міряються зовнішністю, талантами, інтелектом, розвивають навички. Підвищують свою ціну для того, щоб мати змогу бути серед преміум товарів, та зацікавити покупця класу "Люкс". Це не про жіноче бажання багатого мужчини. Критерії оцінювання після буму соцмереж дуже виросли, через ілюзію достатку та "виставляння" лише найкращого, як жінами так і мужчинами.
Ця соцмережа мене вразила [Threads (повний абсурд)] , оскільки я опинився серед людей де всі міряються стосунками та критикою протилежної статі. Це так не повинно бути, навіть дружні стосунки стали показними. Один другому заздрить або хвалить сам себе. Поки ви будете звертати увагу на "критерії оцінювання", та перебувати у цій інформаційній бульбашці — нічого не вийде, ні у кого. Почніть помічати протилежності. Всі критерії: гроші, зовнішність, статус, освіта, походження лише вбито у вашу голову.
"Нормально" встановлюється в Інтернеті, колись це диктуавало реальне оточення. Що нормальним вважала бабуся або церква — так і треба було. Авторитет церкви та бабусі до кінця ще не пропав, і додався інтернет = людина загубилась і не знає кому вірити. Потрібно долати когнітивне навантаження та боротись з дисонансом. Як? Посидіти годинку в тишині і нарешті почути свій голос, який приглушував звук з ТікТоку.
——
Я одного разу прочитав, що чувак питає людей з мого покоління: який у них стимул жити, або яка мета у їх житті. Але мало хто може відповісти. Треба буде якось попитати про це перехожих, хіхіххі. Потреба побороти соціальну тривожність мене не покидає. Я також думаю про те, що моє покоління збирається робити в житті, і чи взагалі є сенс питати людину про це.
Цікаво, чи реалізувала людина якій зараз за 70 те, що вона думала в юності… Я чомусь так туманно собі уявляю вік 30 +, та навіть 25+. Таке враження у мене в голові що це вже прокляття і після цього віку можна вже помирати, хм, не знаю чому. Якщо людина починає сама собі зароблять, у кращому випадку, у років 20, закінчує універ потім, або інакша доля. Коротше, серед середньостатистичних людей, все зводиться до того що залишається робота 9\5, у більшості. Далі з’являється потреба біологічна створювати сім’ю. Наступна ціль - весілля і діти. Усталена традиція! Для більшості, до кінця життя це все перетворюється в рутину. Мужики, думайте наперед
peace!!!
