— О, ти письменник, скажи щось гарне!
Або якось так. Сюди ж: придумай назву, текст, щоб гарно продати, придумай ідею…
Список довгий, в кожного різний. Це той момент, коли несвідомо хочеться заплющити очі і бити на звук. Але ніззя.
Письменник, в більшості випадків, не оратор. Не smm-ник, не розробник брендів, не контент-мейкер. Не, бл**ь, тамада і не ведучий на весіллі. Часто це закриті люди, котрі можуть картавити чи затинатись. Або невиразно говорити. Може писати смішні сцени в книгах без жодного почуття гумору. Може бути соціопатом врешті решт. Або рідкісним занудою, антиваксом, мракобісом (що в наш час одне і те саме) та дегенератом. Як і ти.
— Та це ж майже те саме, що писати. Придумав-написав…
Насправді ні. Сила письменника в його тексті. Котрий довго вигадується, ще довше пишеться, вичитується та редагується.
Різниця між тими, хто пише і не пише —мінімальна. Просто другі іноді чують менше дурниць.
