Ця стаття писалася чи то в ході, чи як наслідок діалогу
із штучним інтелектом (ШІ)
«...Там рускій дух... там Русью пахнєт!
І там я бил, і мьод я піл;
У моря відєл дуб зєльоний;
Под нім сідєл, і кот учьоний
Свої мнє сказкі говоріл.»
~ Олександр Сєргєєвіч, «Руслан і Людміла»♦ про ♦ запахи і галюцинації
Олександр Ганнібалович ГарматЕнко (моск. Алєксандр Сєргєєвічь(?) Пушкін) — не просто афромоскаль. Це несгораємий свєточь, аффтар і основоположнік рузской літєратури, вєлікій із вєлікіх зачінатєлєй вялічія, скрєп, рузского духа і дєдивоєвалі (читай його ж Полтаву і Кавказ). Проте, не зважаючи на здорові арапчанські корені, шо у самого свєточа, шо у його няні (та, шо Випьєм с горя, ГДЄ ЖЕ КРУЖКА? Сєрдцу будєт вєсєлєй; хоча, родовід няні досліджували не так ретельно) до того, як обох оголосили ісконно руСССкімі, в крові був досить ароматний мікс різних народів, племен і тіпажей[1]
Афромоскальський пророк
Коли в сучасному московітському тєлєвізорі черговий скабєєвський балакучий унітаз вопійот про «вєлікую рускую культуру» і потрясаше черговим томиком вишерєкомого Пушкіна, акі святой отєц кадилом на амвоні, хочеться зняти перед кучерявим арапчиком капелюха. Олександр Сєргєєвіч — це вам не соплі в сахарє про «я помню чудноє мгновєньє». Пан Гарматенко — штатний воєнкор, головний діагност «руского міра» і, по ходу, єдиний вмєняємий прогнозьор (шаман, однако!) у всьому їхньому генштабі.
Більш як двісті років тому, сидячи в Болдіно без електрики, газу, пралок та унітазів, на Сашка снізошло вдохновєніє. Чоловічок в хандрє і депресії болдінской осєні пером із дупи гусака бадьоро нашкрябав «Казку про рибака і рибку» — детальну інструкцію, як за три кроки просрати всьо, що впало тобі на халяву. Як кажуть міленіали, просрати всі полімери, та з тріском повернутися в рідну землянку до розбитого корита.
Про столбовоє дворянство, або Як пацани до успєха прийшли
«У тєбя козирєй нєту.»
~ Сурдопєрєвод з американської на ісконномоскальську фрази Дональда Фредовича Трампа Володимиру Олександровичу Зєлєнському десь на Вашингтонщині♦ про ♦ козирі у зовнішній політиці.
Давайте глянемо на розклади станом на початок 2010-х років. Якщо перекласти пушкінський сюжет мовою штабних карт та економічних звітів, то рашка в Україні вже була тією самою «дворянкою столбовою». Причому в повному шоколаді.
Зовсім не було нагальної потреби пхатися через зачинений паркан на танках, якщо ти вже сидиш у вітальні, закинув ноги на стіл і сьорбаєш коньяк з горла.
Що по фактах
Бабки і заводи: у кишенях московських «інвесторів» лежали ключі від українських обленерго, металургійних гігантів, банків і мобільного зв'язку[2].
Контора і лампаси: у кріслах міністра оборони та голови СБУ в Києві сиділи кадрові сапоги з російськими паспортами у нагрудній кишені, які справно доповідали в Москву про кожен апчих у нашому генштабі.
Тєлєвізор і культпросвєт: з кожної праски, маршрутки і каструлі співали баскови-кіркорови-лєпси-доліни з кадишевими, скакали російські стендапери, по ящику крутили серіали про «благородних мєнтов», антібіотіков з адвокатами і брігадами, а на 9 травня по Хрещатику дружно крокували «коробочки» під аквафрешем.
Живи, рахуй бабло, скуповуй нерухомість у Конча-Заспі, мий бурштин на Рівненщині, продавай карпатські ліси ешелонами, тримай українську економіку на газовій голці і насолоджуйся статусом «столбової дворянки». Ніхто не чіпає, в дупу цілують, ще й знижки на оренду бази в Севастополі виписують. А за намальовані газові борги розраховуються стратегічними ракетоносцями з повним комплектом зимової гуми ракетного озброєння до них. Але ж ні — «рускій дух» хуже солітьора, свербить нєумолімо. Захотілося движухи.
«Не хочу бути столбовою дворянкой, хочу бути владичіцей морською»
«Асєтріна, панімаєш лі, у ніх нє первой свєжесті...»
~ Професор Воланд, «Майстер і Маргарита»♦ про ♦ Про якість «русской вєсни»
«Нормальниє гєрої всєгда ідут в обход.»
~ Пісенька піратів з дитячого фільму♦ про ♦ Айболіта щодо нормальних героїв.
Ідея-фікс, що хохли, вони теж русскіє, тіко іспорчєнниє проклятим Западом, всю дорогу не полишала буйну головушку... У 2014 році в старої карги остаточно зірвало дах. Погони «столбової дворянки» раптом стали тиснути на плечі, як кітель в талії після генеральського банкету. Забажалося не просто тихо стригти бабло в українських обленерго, а натягнути на лису макітру корону «морской владичіци» — віджати Крим, запалити Донбас і поставити непокірного сусіда на коліна.
У нормальній армії такий маневр називається «поперти в лобову атаку по мінному полю в повний зріст, коли можна було просто обійти по асфальту і зайти з тилу у розчинені ворота». Замість тихого економічного поглинання увімкнувся режим «іхтамнєт», «шахтьори на Т-72 із воєнторга» і «можем павтаріть»[3].
Рибка, звісно, трохи прифігіла від такого жлобства, але як інтелігентна європейська істота ще спробувала порішати по-хорошому:
Глибока стурбованість: західні партнери висловили сто п'ятдесят три
китайських прєдупрєждєнійзанепокоєння, погрозили пальчиком і ввели санкції проти трьох сліпих коней і улюбленого баяніста Путіна.Мінський договорняк: замість того, щоб дати зарвавшійся бабі по зубах, її посадили за стіл переговорів у Мінську, де вона поважно надувала щоки, вимагала «особого статуса» і щиро вірила, що схопила бога за бороду.
Баба вирішила, що вона тепер безсмертна, невразлива і всемогутня. Апетити розігралися не на жарт. Хвороба прогресувала і жерла поцієнта зсередини.
І щоб сама Рибка була у мене на побігеньках, або Київ за три дні
«...І на обломках самовластья напішут наші імєна!»
~ Олександр Сєргєєвіч, «К Чаадаєву»♦ про ♦ Про фінал «багатоходівочки»
«Ловко пользуєцца тать, што умєєт он лєтать. Так прінцессу сразу ХВАТЬ! І тікать.»
~ В.С.Висоцкій по тємє.
У лютому 2022 року поцієнт остаточно ввійшов у термінальну стадію бокланопоциту. Бути просто «вольною царицею» з кримським чемоданом без ручки та лугандонським огризком просто не вставляло. Захотілося абсолютного триумфу: щоб і Україна, і весь колективний Захід, як та казкова Золота Рибка,— стояли на задніх лапках (чи тут правильно ПЛАВЦЯХ, холєра його розбере, того Пушкіна), приносили капці в зубах і вибачалися за сам факт свого існування.
Операцію розробили ісконно по завєтах великих полководців — з парадною замєдалірованной формою в речових мішках, заздалегідь заброньованими столиками в київських ресторанах і твердою впевненістю, що «хохли розбіжаться, як тільки побачать наші лампаси і грозний від»[4].
Але тут у казковий сюжет втрутилася сувора реальність у вигляді хлопців з ЗСУ, братніх Джавелінів, Байрактарів, Хаймарсів та, подекуди, звичайних циганів українських трактористів. Останні чомусь почали вправно буксирувати «аналоговнєтні» танки буржуйськими Джон-Дірами прямо у власне господарство[5]. Рибка подивилася на цей цирк з конями, мовчки махнула хвостом — і карета перетворилася на гарбуз, а «вторая армія міра» — на армію безперервно-перманентних м'ясних штурмів на «буханках», мациклєтах з нікєлірованими трубками під гуркіт снарядів і ракет від північнокорейського пухляша.
Сухий залишок: Біля розбитого корита
«Холодільнік фінскій... Два холодільніка.»
~ Товаріщь Саахов♦ про ♦ всьо укралі.
Минуло трохи часу. Дебіт-кредіт геніальної «багатоходівочки» виглядає не сильно в сторону раші:
Економіка та активи: усе, що десятиліттями наживалося непосильною працею через кіпрські офшори, обленерго й «дружні» схеми, заарештовано, націоналізовано або помножено на нуль. Замість поваги в «великій вісімці» — уклін перед китайським старшим братом за право продати йому нафту дешевше собівартості і купити втридорога «Москвич» китайської збірки. НПЗ палають до самого Сибіру. Черги за бензином і солярою в обох столицях страни-бєнзоколонки. Пакетів на всіх чудо-богатирєй не вистачає, бо Хімпром теж нє-рєзіновий.
Культпросвєт і вплив: замість міністрів-шпигунів у Києві та баскових-газманових з кожної праски — тотальна дерусифікація, знесені пам'ятники пушкіним-лєрмонтовим-булгаковим на кожному розі; консерваторія вопше НЕ Чайковського та залізобетонний паркан на кордоні з ровом і крокодилами.
Геополітика: відсування НАТи подалі од подбрюшья расєї вилилося в НАТОфіковані Фінляндію і Швецію, що аффтоматічєскі перетворює Балтійське море на внутрішнє озеро НАТО.
Ядєрная свєрхдєржава переганяє залишки стратегічних ракетоносіїв на Дикий Схід аж під Єврейську автономну область, бо сцикотно, а атомні підводні човни біля Японії не понятно, на кой, накривають протидронними сітками.
Олександр Сергійович писав казочку для діточок, а вийшла пророча інструкція для російського генштабу. Стара знову сидить на порозі своєї землянки. Корито розбите в хлам, дідусь Кабаєв у бункері жваво плямкає про «історичну справедливість» і «печенігів з половцями», а золота рибка просто показала їм середній плавець і попливла у бік цивілізованого світу.
Як там в народі кажуть: якщо в макітрі вата і «рускій дух», то жодна чарівна рибка (хоч 999ї проби золота) не допоможе втримати навіть те, що саме впало тобі в руки.
Виноски
Насправді за «ісконно рускій дух» у родоводі головного «сонця руської поезії» відповідав такий інтернаціонал, що ООН нервово курить у коридорі: африканський прадід Абрам Ганнібал, прусський найманець Ратша по лінії батька, шведські та німецькі барони фон Шеберги по лінії матері, плюс грецько-італійські бояри Головіни. Сам Сєргєєвіч до Царскосєльского ліцею жваво цвірінчав французькою, а «могучому рускому язику» і казочкам його вчила кріпачка Аріна Родіонівна — етнічна іжорка (фіно-угорська «чухонка» з-під Пітера), яку просто за православною традицією записали в «рускіє», бо ніякої такої нації в ті часи в природі ще не існувало.
За скромними підрахунками економістів, офіційно і через кіпрські офшори рашка тримала за Фаберже до 9% українського ВВП і понад 20 мільярдів баксів активів. Сиди собі на шезлонгу, стрижи купони і не відсвічуй.
Особливо комічно виглядала спроба видати кадрову російську десантуру без шевронів за місцевих трактористів, які випадково знайшли в закинутій копанці новітні системи ППО «Панцир» і танки Т-72Б3, які навіть на озброєнні ЗСУ ніколи не стояли.
Особливої пікантності цій «спєцопєрації» додав сам «рускій дух», який виявився на практиці не загадковою слов'янською душею, а термоядерним коктейлем із перегару, невипраних портянок, крадених пральних машинок, б/в унітазів і щирої впевненості в тому, що втеча з-під Києва, Харкова й Херсона — це «жест доброї волі» і «планове перегрупування на вигідніші рубежі».
Шо з їх вОзьмеш, фОшисти!
🌐 Цикл «Світ Військового Пенсіонера» (СВП):
📜 Історія, армія та топографія:
🐷 Про русню:
🏛️ Державність, реформи та аудит:
👁️ Релігієзнавство, гностицизм та канонічні баги:
Аріанські погляди: єресь, чи кістка в горлі корпорації в золотих сукнях
Гностицизм: марення єретиків, чи логічне виправлення канонічних багів
