Ця стаття писалася чи то в ході, чи як наслідок діалогу
із штучним інтелектом (ШІ) писалася для проєкту https://vijskpens.wikioasis.org/wiki/Соціалізм_проти_комунізму:_один_пояс_-_один_шлях
«Вчителька показує дітям портрет Карла Маркса:
- Дєті, кто ето?
- Слєсарь Сідоров із нашего ЖЕКа.
- Дєті, ето Карл Маркс!!
- Нєт, Марья Ільїніщна, ето Слєсарь Сідоров із нашего ЖЕКа!..
Вчителька розпитує, де той ЖЕК, йде після роботи, підіймається на другий поверх: за широким столом із зеленим сукном сидить мужик - вилитий Карл Маркс - і шось херачить ручкою, тільки листки вилітають по всьому столі.
- Здравствуйтє. Ви Сідоров?.. Сєгодня показала дєтям портрєт Карла Маркса, оні говорят: ето ви.
- Ну что ж? Нас часто путают...
- А нє хотєлі лі ви смєніть внєшность?.. Пострічься, там, сбріть бороду?..
- Родная. Ну, подумай! Сбрєю я бороду... А УМІЩЄ то я куда дєну??»
~ Бородатий анекдот♦ про ♦ УМІЩЄ отцов комунізма.
Про отцов і начала
Колись бородатий єврейсько-німецький чортяка Карл Маркс мріяв про комунізм у всьому світі. Шоб спочатку зробити усіх людей безродними голодними пролетарями без права на власний реманент, а потім загнати їх у загальну всесвітню тюрму, де всім все порівну, і каждний работаєт по способностям, а получаєт по потрєбностям: каждой Матільді горностаєву шубу. І соболину. І норкову. Де набрать стіко норок, горностаєв і прочіх бобрів, Карл думати не бажав. Всєм по потрєбностям, — і крапка. І хто по власним способностям буде вигрібати лайно з міських каналізацій чи тельбухи корів на м'ясокомбінатах, теж якось до Карлового свєтлого будущого не липло. Не до того було. Просто всьо мало бути красіво і духовно.
З 1917 таких бажаючих виявилося овер дохріна, але Лєнін вирішив: у всємірном масштабє пока не тягнем, тому програма-мінімум — побєда комунізма в одной отдєльно взятой странє. Оскільки то ще не повний комунізм, давай поки назовемо його социалізмом. Так і порішили. Постріляли буржуєв, потім союзників а-ля батька Махна, потопили гідру контр-революції[1], і зажили...
З часом стало зрозуміло: лакірованих туфлєй і фраков с отлівом на всіх критично не вистачає, а тимчасово живі буржуї у на-постійно мертвих перетворюватися не поспішають. Треба було шось робить. Робить вміли тачанки, хромові чоботи і портянки з цельного отрєзу. Верстати, трактори Фордзон, автомобілі Форд-Т, мартеновскі пічки і навіть нормальні штіблєти, шо не з кірзи,— робили тіко кляті буржуїни, нещадно експлуатуючи біднесеньких пролетарів. Всі завоєванія социалізма, як то 8-годинний робочий день, 5-денний робочий тиждень, здулись, як жабині бульки за щоками. Але збільшення тривалості робочого часу афтоматічєскі буржуйські блага не відновили. Поляки не допустили Тухачевського мити копита красних конєй у Віслі, трохи згодом Адольф Алоїзович (теж затятий социаліст, до речі) прохавав хитрий задум отца народов на бліцкріг Європи танками БТ, напав трохи раніше, і більшість танків БТ лишилися металобрухтом в трикутнику Луцьк-Дубно-Броди. Танки залишились. але їх були тисячі. Також нікуди не ділись тисячі социалістів, які чомусь називали себе хто комуністами, а хто націонал-социалістами. Останніх несправедливо перейменували на фашистів, чи, повністю, німєцко-фашистскіх захватчіков.
Отже, очевидно, що социалістів було просто дофігіща. Спробуємо розібратися у сортах лайна.
Співіснування з буржуями, або Як зварити суп із капіталізму
Лівацький двіж абсолютно умовно завжди ділився на два табори [2]. Як згадувалося вище, коли ти побудував «социалізм» у межах одного окремого, хоч і агромадного [3], колгоспу, тобі все одно треба десь брати верстати, зерно і нормальні туфлі, бо власні пролетарі вміють херачити тільки кулеметні тачанки та криво написані транспаранти «Вся влада Радам».
В казках про прекрасного принця дорог три, у соціалістів, не залежно від назви партії,— дві
Варіант «Лайт» (Соціалізм звичайний, кімнатний): Розумніші ліваки (бо ж УМІЩЄ!) на Заході (особливо скандинави) почухали потилиці й вирішили не стріляти капіталістів. А нащо? Капіталіст — істота корисна, вона головою не тільки їсть, а й думає,— тому створює бізнес, мутить заводи і клепає валюту. Лайтові просто сіли буржуям на шию через дикі "прогресивні" податки. Вони сказали: «Живи, капіталістична гидото, будуй свої Вольво та Ікеї, але 60-70% заробленого віддай у бюджет, щоб ми поділили на всіх порівну, роздали бідним на безкоштовну медицину та допомогу по безробіттю». Такий соціалізм чудово почувається в капіталістичному світі. Він інтегрований у світову торгівлю, бере участь у G7 і не збирається нікого завойовувати, бо шведським соціалістам тупо ліньки брати вила і йти в похід на Вашингтон — у них і так повний шведський стіл і повноцінна шведська сім'я.
Варіант «Хардкор» (Комунізм радянського зразка; також кампучійського пол-потівського): А от кремлівські поцієнти пішли іншим шляхом. Приватну власність одразу випалили під нуль, від чого прямий наслідок — економіка миттєво перетворилася на хронічного імпотента. Комунізм за природою — це глобальна фінансова піраміда або ракова пухлина всередині здорового організму. Він не може просто «жити в окремо взятій лівій нирці» планети.
Комунізмові необхідна постійна експансія
Треба загарбувати нові території (віджати Західну Україну, Балтію, Фінляндію).
Тримати в міцній петлі на шиї того, хто шукає власний шлях, як Угорські події 1956, Чехословацька весна 1968 років чи Берлінська стіна, ібо нєфіг!
Систематично грабувати чергових «кулаків» та викачувати ресурси, бо кушать хочецца всєгда; і випіть.
Годувати свій ВПК за рахунок нафіг ненужних буржуйських колготок з тампонами і туалетним папером, щоб слати великі чугуняві зелені танки в Анголу, Афганістан і на Кубу.
Поки 70+ років тривала перманентна агресивна експансія та експорт революції, СРСР ще якось тримався на плаву за рахунок грабунку та страху. Але як тільки поползновєнія зупинилися в межах країн Варшавського договору, Захід виставив жорсткі рамки, а радянські генсеки змушено підписали «мирне співіснування» з нєнавістним Заходом та закрилися за Залізною завісою — синій екран смерті замайорів легким блакитним сяйвом на обрії. Без світового панування комуністичний паразит совєцького розливу згнив у власному токсичному соку, купуючи американське зерно за нафтодолари, поки не розвалився на друзки окремих країн в 1991 році. Зелені чугуняві танки, завезені трохи раніше до Афгану, прискорили агонію і параліч.
Ну, і дє ваши двє большиє разніци?
Якщо просто і без інтегралів пояснювати різницю між двома головними лівими,— ні, не ідеологіями; ідеологія у нас одна [4], а між напрямками руху, між назвами течій... Основний вододіл лежить не в площині "Скільки заробляє окремий працівник" чи "Насколько всє равни", а в тому, як ці системи виживають у дикому капіталістичному світі.
Соціалізм — це домашній, кімнатний варіант лівацтва. Він цілком здатний співіснувати з капіталістами, торгувати з ними на біржі та інтегруватися у світову фінансову систему. Класичний приклад — скандинавські країни. Вони беруть гарно вгодовану (не ними, а тими самими нєнавістними буржуїнами) капіталістичну корову, доять її через дикі податки і роздають молоко бідним. Соціалісту начхати, що відбувається за кордоном його країни — він будує свій «рай для пролетаріату (чи то, білих комірців, чи то офісного планктону)» в окремо взятій Швеції/Норвегії/Фінляндії/Буркіна-Фасо (ніт!).
Комунізм — агресивний глобальний паразит, що живе за законами фінансової піраміди або ракової пухлини [5]. За Марксом, «пролетаріат не має батьківщини», а отже — кінцева мета завжди одна: світове панування. Комунізм фізично не здатен існувати в ізоляції. Якщо комуністичний циклоп припиняє зовнішню експансію, експропріацію та захоплення нових ресурсів, він починає жерти сам себе зсередини, породжуючи дефіцит туалетного паперу, корупцію, ГУЛАГ та закономірний розвал у фіналі. СРСР підписав собі смертний вирок саме тоді, коли оголосив про «мирне співіснування двох систем» і припинив активне розширення «соціалістичного табору».
Китайський мутант: КПК і капіталістичний костюм-трійка
Дещо осторонь основного балету танцює величезний Китай із мільярдами населення і діаспорою по усьому світу. І тут логічно виникає питання: якщо комунізм без воєнної експансії гине, то чому в Китаї при владі досі перебуває Комуністична партія Китаю (КПК), а сама країна не просто не здохла, а стала другою економікою світу?
Відповідь проста: китайці виявилися набагато розумнішими за радянських генсеків. Вони вчасно зрозуміли, що слати танки на сусідів (як робив СРСР чи робить сучасна ісконно-скрєпоносна русня) — це шлях до ізоляції та цвинтаря.
Тому Китай замінив воєнну експансію на економічну. Брендова назва «Комунізм» залишилася виключно як
Монополія на владу: Щоб у 1,4 мільярда населення навіть думки не виникало про якісь там західні вибори чи свободу слова. Партійна вертикаль — це світська церква. Віруй, а не задавай дурних питань.
Ідеологічна броня: Офіційно це називається «соціалізм із китайською специфікою». Грандіозна нахібаловка, за якою мільярдери в Шанхаї, дикий капіталізм вкупі з авіанєсущім флотом, воєнно-космічними силами, ядерними боєголовками і підрозділами дронів вже сьогодні — це «початкова стадія сильно развітого китайського соціалізму», а справжній комунізм вони збудують колись потім, ближче до XXII століття [6].
Один пояс — один шлях, або Неоколоніалізм без жодного пострілу
Головним інструментом комуністичної експансії нового типу став проєкт «Один пояс — один шлях». Це чистокровний паразит, який навчився маскуватися під капіталістичного інвестора.
Замість того, щоб фінансувати теракт у Лейпцизі, рвати підводні айзернєт-кабелі, завозити ракети KN23, кубинських партизанів чи нанайскіх мальчіков в трусіках под распятіє на досках об'явлєній, Пекін приходить у бідну країну Азії , Африки чи Далекий Схід поки расії і каже: «Ось вам мільярдні кредити на порти, залізниці та дороги; а ось кітайські памощнікі, які тут трішки поживуть і попрацюють; недовго; років 50». Коли тубільна еліта все розкрадає і не може повернути борг, Китай без шуму і пилі забирає ці стратегічні об'єкти собі в оренду на 99,9 років.
Це та сама світова експансія, але без ядерного попелу, візгів Путєн, памагі! «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!». Комуністичний паразит просто навчився пити кров повільно, не чавкаючи, цивілізовано — через новітні технології, шикарні фінансові інвестиції, кредити під хороший процент та добряче клікабельний TikTok.
Висновок для історії
У сухому залишку маємо класичну картину еволюції лівацьких штамів у дикій природі
Соціалізм виявився цілком життєздатним паразитом-симбіонтом. Він не мріє про світове панування, а просто спокійно сидить на шиї капіталістичної економіки окремо взятої європейської країни, справно знімаючи вершки через податки, щоб годувати бідних, білих комірців та офісний планктон.
Класичний комунізм радянського розливу здох саме тому, що зупинив рух. Як тільки воєнна експансія вперлася в жорсткі кордони НАТО, а радянські генсеки закрилися в коробці «мирного співіснування» — паразит зжер сам себе зсередини, залишивши на згадку іржаві танки та порожні полиці магазинів.
Сучасний китайський комунізм — це вища еволюційна форма червоного вірусу. Пацієнти в Пекіні чітко прохавали: світове панування необхідне, щоб не здохнути, але завойовувати світ треба не танками БТ, а кредитами, заводами та прочім старим добрим капіталізмом [7]. Експансія просто перейшла в площину фінансів та новітніх технологій.
А що ж до класичних комуністів старого зразка, які не змогли в економіку? Вони так і залишилися на узбіччі історії. Яскравий приклад — бідні кубинці. Фідель Кастро так і не збрив бороду після повної перемоги революції. Помер, бідолашка. Застрягши у часовій петлі середини XX століття зі своїм «социалізмом в одній отдєльно взятій островной странє», прямо в подбрюшьє нєнавістних Штатов, вони досі доношують радянські майки, їздять на змотаних дротиками американських шевроле 50-х років і мріють не про світову революцію, а про те, де б дістати свіжу батарейку чи шматок нормального мила [8]. Без зовнішнього донора і постійної експансії їхній комунізм перетворився на живий музей бідності та розрухи серед красівенних карибських пальм.
Виноски
Хто не знає, це коли бєлих офіцеріков зв'язують пачками по 10-12 християнських душ докупи в одному спідньому, потім обрізають все, що стирчить із купи назовні, і всі ці біло-червоні криваві живі гідри пускаються в ополонку під лід.
Згадайте: більшовики, есери, есдеки, меншовики, і прочія, і прочія...
Чого варті плакати на Чукотці: Олєнєвод, нє допускай в мєстниє совєти кулака і шамана!
Пам'ятаєте Малєнькую Вєру: Цель у нас у всєх одна - коММунізм!
І не нада нам тут про солдатське одіяло чи стоптані башмакі бідного Йосі Джугашвілі: у чувака в руках була сконцентрована абсолютна влада над мільйонами; він пив її, не розбавляючи добро.
Я тєбя поцелую. Потом. Єслі ти захочешь//Тьотя Роза із Бразілії, ґдє много дікіх обєзьян.
Як у Лєніна при НЕПі. Були непмани, було благодєнствіє; постріляли непманів, вся красота кончілась.
Штоби помицца!//Фіма Полужид в Опєрациї Ліквідациї
🌐 Цикл «Світ Військового Пенсіонера» (СВП):
📜 Історія, армія та топографія:
🐷 Про русню:
🏛️ Державність, реформи та аудит:
👁️ Релігієзнавство, гностицизм та канонічні баги:
Аріанські погляди: єресь, чи кістка в горлі корпорації в золотих сукнях
Гностицизм: марення єретиків, чи логічне виправлення канонічних багів
