І тягар впаде
під шпалою дороги,
що двері віднайде
до відкритості.
Ввічливість подекуди,
ліричні обрисі,
та пророслі кохання,
втрачені соромом.
Особисті меготіні
прямували в клин.
І тягар впаде
під шпалою дороги,
що двері віднайде
до відкритості.
Ввічливість подекуди,
ліричні обрисі,
та пророслі кохання,
втрачені соромом.
Особисті меготіні
прямували в клин.
Сум і туга. Ліричний герой спостерігає за незнайомцем і згадує про свого друга, який лежить у будці, втомлений і хворий. Святкові звуки не приносять радості, а навколо панує тиша і пустота, що підкреслює відчуття самотності та безнадії.
Тихенько колихали хвилі, човен простенький, коли вийшов на алею моря. Мрії, сонячні промені — все у твоїх ніг. Тільки знайди для себе сьогодення видимих рук. Чи зможеш пройти повз тіла, які тонули в очах дитячих полів?
Вірш сповнений емоціями, притаманними подіями, що цільно закріплені за якимось місцем. Тим місцем, з яким ми асоціюємо подію, чи то зірки, чи сповнена любові, людина.
Вигадали цікавенний сюжет для книги. Сіли писати. І…
Таки всім привіт. В кожному своєму дописі я розповідаю вам щось про друкарню, її авторів та свої думки. Сьогодні ж в нас трохи неординарний допис про самого себе. Не знаю, чи моя особистість та буденність комусь цікава, але я вирішив перевірити цю тезу.
Вигадали цікавенний сюжет для книги. Сіли писати. І…
Таки всім привіт. В кожному своєму дописі я розповідаю вам щось про друкарню, її авторів та свої думки. Сьогодні ж в нас трохи неординарний допис про самого себе. Не знаю, чи моя особистість та буденність комусь цікава, але я вирішив перевірити цю тезу.