І тягар впаде
під шпалою дороги,
що двері віднайде
до відкритості.
Ввічливість подекуди,
ліричні обрисі,
та пророслі кохання,
втрачені соромом.
Особисті меготіні
прямували в клин.
І тягар впаде
під шпалою дороги,
що двері віднайде
до відкритості.
Ввічливість подекуди,
ліричні обрисі,
та пророслі кохання,
втрачені соромом.
Особисті меготіні
прямували в клин.
Як залучити до читання сучасну молодь - поради та факти. Користь читання для дітей - основні переваги. Розвиток дітей - це наше майбутнє.
Відключення електроенергії в Україні знову стали настільки регулярними, що вже перетворилися на частину повсякденності.
Кар’єрний поворот завжди звучить красиво, адже в першу чергу на думку приходять нові виклики, горизонти та можливості. У психології синдром самозванця — це відчуття, що досягнення випадкові, навички перебільшені, а будь-який новий крок розкриє вашу «непрофесійність».
Вітаю всіх авторів, постійних дописувачів та читачів “Друкарні”. Хочу розповісти вам всім що чекає на Друкарню і які наші подальші плани. Зробімо Друкарню популярною та кращою разом!
Шановні автори та читачі, в нас хороші новини: Друкарня житиме далі! Наша блог-платформа стала частиною української online платформи WE.UA, яка поділяє наші цінності та сповідує таку ж нульову толерантність до русні. Попереду багато цікавого!
В лазарет ступаю я,
сповідь про втрату, самотність і примирення з болем. Ліричний герой звертається до друга чи, можливо, до частини самого себе — до того, хто залишився поруч у спільному “човні” життя
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
Цей вірш — як розмова із собою колишнім: я бачу, як горів колись і як догорів. Тепер, дивлячись на попіл у пам’яті, питаю: чи виправдався той вогонь, якщо сьогодні всередині — лиш спокій, холод і запитання на які не почуєш відповідей.
Цей вірш — як розмова із собою колишнім: я бачу, як горів колись і як догорів. Тепер, дивлячись на попіл у пам’яті, питаю: чи виправдався той вогонь, якщо сьогодні всередині — лиш спокій, холод і запитання на які не почуєш відповідей.