Ця стаття писалася чи то в ході, чи як наслідок діалогу
із штучним інтелектом (ШІ) на проєкті https://vijskpens.wikioasis.org/wiki/Сморід_паленої_шерсті:_Чи_потрібно_це_Господу_у_21_сторіччі
Читаючи Старий Заповіт (чи Тору по-їхньому), впадають в око певні нюанси, які напружують. Хто міг би вбити третю за рахунком людину Каїна, коли перші дві Адам і Єва точно вбивати його не планували [1]? Чому праведник Лот, єдиний чоловік, хто вижив у Содомі (доньок не рахуємо, вони ж бо іншої статі), не встояв перед спокусою інцесту? Якщо Бог є Любов, то чому він примушує геноцидити сім Народів Ханаану? Чим саме завинили ті народи Ханаану, якщо вони були прямими потомками Ноя? І чому слід забивати каменями бідолашних содомітів, які не чинили ні агресії, ні насильства, а просто використовували власні дупи не за інструкцією? Наше з вами православіє, та й взагалі будь-яке інше традиційне християнство — це спроба їхати на кочовій арбі з Бронзової доби, до якої якийсь мудрий чоловік зумів вчепити двигун (і магнітолку) Мерседеса останньої моделі. Але чи додасть це арбі пасажирів, чи пасажири пересядуть на більш безпечний транспорт?
Давайте спробуємо пройтися по тому «лінійному коду», який нам пропонують виконувати, не ставити зайвих питань і нічого не вигадувати від себе (бо людина слабка і немічна перед Богом; чи перед попом?).
Глюк №0: Динозаври, які не помістилися в попівський таймлайн
Кожного разу на свята (а саме 1 січня на Василя чи перед Різдвом) батюшка виходить на амвон і починає нудно й монотонно зачитувати весь біблійний родовід: ...Авраам народив Ісаака, Ісаак народив Якова... і так аж до самого Адама. Саме в цей момент десь у кутку храму тихо плаче непомітний палеонтолог. Бо якщо сісти з калькулятором і чесно порахувати роки життя всіх цих патріархів, виходить, що нашому Всесвіту всього якихось 7,5 тисяч років. З них 5,5 до Р.Х, і 2+ після.
Тут виникає певний логічний системний збій. Наука давно довела, що одні лише динозаври топтали цю планету близько 165 мільйонів років, а вони були далеко не першими її мешканцями. То де ж у цьому детальному біблійному звіті про заселення Землі тиранозаври, трицератопси чи хоча б якийсь завалящий летючий птеродактиль? Чому про технологію спалювання козлів та коров'ячого жиру в Книзі Левіт написано томи інструкцій, а про колосальну епоху гігантських ящерів (за трилобітів з медузами і 2,5-метровими бабками, стрєкозами по-їхньому, вопше ша) — повний мороз і сором'язливе мовчання?
Сучасні просунуті богослови, звісно, намагаються натягти сову на глобус. Вони розказують, що біблійні «дні» творення — це насправді мільярди років, а згадані в Книзі Йова монстри Левіафан та Бегемот [2] — це і є динозаври. Але давайте без казок: якщо ваш священний «лінійний код» тупо не помітив цілу епоху величезних створінь, яка тривала в десятки і сотні разів довше, ніж уся людська історія, то це ніяка не «таємниця віри». Це просто чіткий доказ того, що все пробзділо в королівстві Данськім автори Біблії знали про динозаврів десь стільки ж, скільки про побудову адронного колайдера чи нюанси квантової фізики. І жоден ангел чи людський пророк не наважився їм ніц пояснити за сотні літ написання священних текстів.
Дещо про це у статті 1600-річні канони: чи довго церква зможе юзати застарілі алгоритми.
Глюк №1: Запечатаний Каїн і його чисельне сімейство та земляки
Почнемо з класики, яку чомусь сором’язливо прогортають на недільних проповідях. Живуть собі Адам, Єва, народжують Каїна і Авеля. Каїн робить Авелю кирдик з ревнощів, бо братік більший угодний Богові і приносить крутіші жертви, Бог дає Каїну копняка. І тут Каїн починає бідкатися: «Оу! Стоп, Господи, мене ж тепер перший ліпший зустрічний вб’є! Хелп! Роби шось!».
Йо! Окстісь... Який зустрічний? На Землі, за офіційною версією, лишилося троє людей, двоє з яких — твої тато й мама, які сидять на базі. Проти кого Бог ставить на Каїнові захисну печатку? Але далі ще краще: Каїн іде в дикі степи, миттєво знаходить собі там жінку (мабуть, за оголошенням у газеті «Вісник східного Ноду») і будує ціле місто. Звідки взялися ці юрби вільних будівельників? Чому тут всі ці люди? Звідки? Чим займалися в момент вбивства Авеля?
Версія попів: Це велика таємниця, або у Адама були ще діти, просто про них забули написати.
Версія здорового глузду: Древні кочівники просто склеїли два абсолютно різних лівих міфи докупи. Склеїли криво, брудними пальцями, та так і лишили. А ти тепер сиди й думай, ну жінку, ОК, пів біди, а от де Каїн взяв ТЕЩУ?.. Трішки докладніше в Чи_переходили_євреї_Червоне_море#2._Генетичний_тупик:_звідки_взялися_люди_після_Каїна_та_Авеля?
Яка версія вірна? Чому не прибрати явно багований варіант?
Глюк №2: Лот — праведник без комплексів
У Новому Заповіті нам авторитетно заявляють, що племінник Авраама, Лот, був еталонним праведником, останнім чесним чоловіком у всьому Содомі. Ну, ок. Тепер до пруфів. Зе бест оф зе бест праведний чоловік тікає з Содому, никається у печері, якогось милого напивається в хлам зі своїми доньками і крутить з ними суворий інцест. Доньки народжують дітей, від яких ідуть цілі народи — моавитяни та аммонитяни.
Навіщо цей брєд у Священному тексті? Та все просто, як двері. Це звичайний чорний піар Бронзової доби. Євреї терпіти не могли сусідні племена, тому вписали в історію такий «компромат», щоб кожен єврейський хлопчик знав: наші сусіди — це нащадки п’яного печерного перепихону. Геополітика, нічого особистого. А церква каже: «ЧИТАЙ І ВІРУЙ!». Про інші дивні тексти дивись Книга Еноха: чи так все рівно у Біблії.
Глюк №3: Прокляття Ханаана, або Стрілочник Бронзової доби
Історія, чим старозаповітним євреям так не вгодив саме Ханаан — вищий пілотаж тодішнього давньоєврейського менеджменту та пошуку крайніх. Отже, всесвітній потоп закінчився, Ной вийшов на сушу, посадив виноградник, поливав виноград, збирав виноград, виноград на спеці заграв, добрав градусу. Старий виноградар надудлився домашнього вина і вирубився в наметі голяка [3]. Його син Хам бачить, що батя лежить без спіднього у неадекваті, і розповідає про сій нєордінарний факт рідним братам. Ной виспався, протверезів, дізнався, що Хам бачив його «авторитет», і... прокляв свого внука Ханаана (сина Хама): «Проклятий нехай буде Ханаан; раб рабів буде він у братів своїх» (Буття 9:25).
Йо! Що за нафіг??Яким боком тут онук, який взагалі під полог намету не заглядав, і поряд з ним не стояв, і повз не проходив? Чим завинив мілкий Ханаан і всі його майбутні діти, якщо вони — такі ж прямі потомки Ноя, як і всі інші на ковчезі?
А відповідь суто шкурна (єврейська) і геополітична. Коли євреї через сотні років прийшли завойовувати родючі землі Ханаану, їм потрібне було ідеологічне виправдання для тотального геноциду місцевого населення. І вони витягли з архівів цей старий анекдот: «Ізя, ти пам'ятаєш, наш спільний прадід Ной по п'яні прокляв їхнього прадіда Ханаана? Так от, нехай звільняють жилплощу, тепер це наша земля за законом, і ми маємо право множити всіх тут на нуль». Класичне переведення стрілок, де за батін зальот віддуваються правнуки[4]. Про це також дивись у Книга_Еноха:_чи_так_все_рівно_у_Біблії#Ханаанський_рецидив:_звідки_гіганти_взялися_після_чистки?.
Глюк №4: Неголені тварини для Бога
Тепер перейдемо до кулінарії, від якої у будь-якої притомної людини починається легка нудота і блювотні позиви. Відкриваємо Книгу Левіт. Там детально, ледь не в грамах і міліметрах, розписано, як треба різати бідних баранів, козлів та голубів на вівтарі. Особливо наголошується, що спалювання тваринного жиру, м’яса і нутрощів — це «приємні пахощі для Господа». Ви самі колись нюхали подібні аромати?
Просто вдумайтеся. Всемогутній Творець, який тримає в жмені під контролем 24/7 мільярди галактик, хто створив чорні діри, закони термодинаміки та адронний колайдер, сидить на небесах і... кайфує від смороду паленої шерсті, ратиць та невимитих козлячих тельбухів! А ми то все маємо читати як Священні тексти, і не кривити писки у технологічному 21 сторіччі з екрана монітора чи смартфона вартістю з третину автомобіля?
Звісно, стародавній писець мислив логічно для свого часу: якщо наш сільський староста чи цар любить, коли йому приносять смажене м'ясо на бенкет, то і Бог не мав би відмовлятися від ніштячків. Нумо, підгодуймо Творця, щоб не бахнув блискавкою [5]. Але коли сучасний церковник на повному серйозі каже, що цей кулінарний брєд є донині священним та вічним законом — це вже діагноз. Навіть сам Бог у сусідніх текстах (49 псалом) просто офігіває та заперечує очевидне: «Чи Я м’ясо биків споживаю, і чи п’ю Я кров козлів?». Але попи цей рядок читають дуже швидко, щоб не ламати бізнес-модель. Протиріччя, протиріччя, протиріччя. Як працює алгоритм, що складається із суцільних протиріч? Криво працює.
Глюк №5: ЛГБТ-каміння; то все ж Любов чи каменування?
Той самий Бог, який у Новій версії Заповіту каже «Я є Любов» і «підстав другу щоку», у Старій версії абсолютно спокійно видає інструкції забивати людей до смерті камінням за порушення релігійних табу.
В Книзі Левіт (20:13) чітко прописано: якщо хтось ляже з чоловіком, як із жінкою — нехай будуть віддані на смерть, кров їхня на них. Сухий кримінальний кодекс. Причому сучасна церковна корпорація дуже любить цитувати першу частину цього вірша, коли треба влаштувати черговий хайп навколо «традиційних цінностей» та огидного гріха содомії. Вони кажуть: «О, бачите, так Біблія каже, це смертний гріх!».
Але якщо ви такі буквалісти і вважаєте цей текст вічним законом Бога — чому ви виконуєте його лише наполовину? Де судова процедура побиття камінням?
Тут у попів миттєво вмикається режим «вужа на пательні». Вони одразу згадують, що ми живемо за Новим Заповітом, Христос приніс милосердя, а фізичні страти Старого Заповіту скасовано. Тобто оцінку дії (гріх) ми беремо з версії 1.0, — вона ж нам вигідна для маніпуляцій, а міру покарання (жорстоку болючу смерть через каменування) тихенько переводимо на версію 2.0, бо інакше поліція швидко пояснить різницю між Мойсеєвим правом і рідним теплим Кримінальним кодексом України.
«- Лікарю, у мене дуже болить дупа.
- Де саме?
- Отут, прямо на вході!
- Молодий чоловіче, здається, Ваша проблема у тому, що Ви вихід із входом переплутали.»
~ Медична практика♦ про ♦ важливість нічого не плутати.
Але найцікавіше навіть не це. Чому за цей акт у Бронзовій добі призначали вищу міру? Люди ж не чинили ні агресії, ні насильства, нікому не заважали, а просто використовували власні дупи не зовсім за призначенням. Для стародавніх кочівників це був «карантинний захід» — вони вірили, що через таку "нечистоту" Бог прокляне всю землю, і вони помруть з голоду. Проте сьогодні церковне керівництво замовчує інший системний баг: попри всі офіційні прокльони з амвонів, це явище таємно і масово процвітає в закритих чоловічих монастирях самої корпорації. Система тримається на круговій поруці та взаємному шантажі компроматами: всі про всіх усе знають, але видають себе за святих. Інтернет періодично вибухає такими зливами, але попи вдають, що код все-одно працює бездоганно.
Глюк №6: Замах на срамний уд, або Чоловічі фаберже як головна святиня Бронзової доби
Якщо хтось гадає, що Книга Левіт з її запашними шашликами — це межа старозавітної фантазії, то давайте вкотре відкриємо Книгу Второзаконня (часом українці ще перекладають Повторення Закону) (25:11–12). Там прописана ситуація, від якої у будь-якого сучасного юриста очі лізуть на лоба: «Коли б’ються чоловіки між собою, один з одним, і підійде дружина одного, щоб урятувати свого чоловіка з руки того, хто б’є його, і простягне свою руку, і схватить його за срамний уд, то відрубай руку її: нехай не змилосердиться око твоє».
Йо! Оце так поворот. Жінка рятує свого благовірного від люлей, використовує найефективніший і найприродніший прийом самооборони — удар нижче пояса, і їй за це безжально відрубують руку на очах у всієї громади. Кумедія якась...
А логіка Бронзової доби тут залізна,
Загроза чоловічого безпліддя. У описувані часи для кочівників діти були і наслідниками, і робочою силою, і солдатами. Родючість єврея — це священна корова. Якщо вуйчиха у бійці випадково розчавить чоловіку яєчка, він стає безплідним. А за біблійним кодом (Второзаконня 23:1), чоловік із пошкодженими геніталіями автоматично викреслювався з релігійної общини. Тобто жінка своїм захватом не просто захищала власного чоловіка — вона стирала опонента з генетичної карти Ізраїлю, що вважалося страшнішим за вбивство.
Тотальний чоловічий сором. Бійка мала відбуватися чесно, сам на сам, за патріархальними правилами. Втручання третьої сторони, та ще й з публічним мацанням за інтимні місця, завдавало чоловіку такої моральної травми перед усім селом, що це вважалося гіршим за фізичне каліцтво.
Найкумедніше, що в офіційних судових архівах немає ЖОДНОГО зафіксованого випадку, щоб якійсь єврейській жінці реально відтяпали руку за подібний тактичний хват. Археологи рідко знаходять масові поховання одноруких жіночих скелетів. Попи про цей рядок взагалі сором'язливо мовчать на проповідях, бо 99% із них паперову Біблію окрім Нового Заповіту не читали взагалі (ну, хіба кілька псалмів, що вживаються у літургії). Зате в законах сусідньої з євреями Асирії XII століття до н.е. цей баг прописаний ще детальніше (там за пошкодження фаберже жінці відрізали пальці або соски). Це однозначно доводить, що євреї якісно злизали тогочасний кримінальний кодекс у сусідів-язичників, де баби під час махачів регулярно рятували своїх благовірних саме цим перевіреним народним методом. А нам тепер пропонують приймати цей побутовий треш тритисячолітньої давнини за абсолютне Боже Об’явлення.
Глюк №7: Логістика Ноєвого ковчега, або Чому леви не зжерли останніх козлів
Переходимо до найвідомішого біблійного блокбастера — Всесвітнього потопу. За інструкцією, Ной мав зібрати на свій дерев'яний пліт «всякої тварі по парі» (ну, чистих тварин взагалі по сім пар). Якщо вірити церковному хронометражу, Потоп відбувся якихось 4–5 тисяч років тому. А тепер включаємо мізки: у ті часи на планеті ще спокійно бродили мамонти, шерстисті носороги, шаблезубі тигри, печерні леви та гігантські ведмеді [6]. За законом коду, Ной був зобов'язаний завантажити цих тритонних монстрів у трюм.
І от тут у будь-якого завгоспа чи логіста починається епічна істерика. Сухого корму в мішках «Pedigree» чи «Royal Canin» тоді ще не вигадали. Трава, кущі та ліси на Землі повністю затоплені солоною жижею на кілька місяців і тупо згнили.
Виникає просте питання
ЧИМ УСЕ ЦЕ СТАДО ГОДУВАЛИ?
Проблема вегетаріанців. Один дорослий мамонт з'їдає на день близько 150–300 кг трави та гілок. Множимо це на пару мамонтів і на 150 днів автономного плавання. Це ж які стоги сіна треба було спресувати і де їх зберігати, щоб вони не згнили від вологості в дерев'яній коробці без вентиляції?
Катастрофа хижаків. Це взагалі вища математика з потрійними інтегралами по об'єму. Шаблезубі тигри, печерні леви та леопарди не їдять гнилу солому. Їм потрібне свіже м'ясо. Якщо на борту кожної тварі всього по парі, то перший же обід тигра автоматично означав повне вимирання, наприклад, канонічних козлів чи антилоп як біологічного виду.
Післяпотопний голод. Ок, припустимо, сталося чудо і тигри 150 днів постилися на кашках. Ной відкриває двері, ковчег сідає на гору Арарат. Навколо — пустеля з мулу, гнилі та багнюки. Жодного кущика, жодного газончика, нічого ще не виросло. Що їдять кози? Що їдять леви? Якщо лев з'їдає єдину вцілілу козу — козам гайки. Якщо лев її не їсть — леву гаплик. Логічний тупик, прострація і абсолютний хаос мислі.
Версія попів: Бог зробив так, що всі звірі впали в анабіоз (сплячку) і нічого не їли, а хижаки тимчасово стали вегетаріанцями. Версія здорового глузду: Древній писець, який складав цей міф, у своєму житті бачив максимум козу, осла і домашнього кота. В його уявленні «весь світ» обмежувався радіусом у 50 кілометрів навколо його рідного кфару [7]. Він поняття не мав ні про об'єми шлунка шерстистого носорога, ні про раціон печерних хижаків, ні про реальні масштаби планети, де всі ці тварі Божі мешкали і скільки їх різноманітних бродило по нескошеним лукам. Написав красиву казку для юних ховрашків з картинками, а попи тепер змушені вигадувати «анабіоз» і крєпкій літургічєскій сон, аби цей кривий софт хоч якісь милиці тримали до купи. Ану, заложить би того попа хоч на місяць в анабіоз, а потім висадити на замулену поляну,— як він восхвалить Господа, Надію мою, що уповаю на Нього?
Глюк №8: Додатковий реліз. Святий хайп на вертикалі; релігійний БДСМ раннього християнства
Це не зовсім біблійний глюк. Оскільки, як би ти не хотів і як уважно не читав Заповіти хоч Старий, а хоч Новий,— ти ніде не знайдеш прямого наказу від Бога лізти на стовп, відрізати собі дзвоники чи лупити батогом власну спину до стану свіжого фаршу. Скажімо, щодо миротворців там прописано прямо, чітко, чорним по білому: «Бо вони синами Божими назовуться» (Від Матвія 5:9). А от щодо Божого повеління «стань мазохістом — отримай перепустку в рай»,— такого точно нема (чи є? напишіть в коментарях).
Більше того, у Старому Заповіті (Книга пророка Осії 6:6) чітко написано: «Я бажаю милості, а не жертви». Але попи цей рядок традиційно прогортають. як неважливий.
Коли система стає ситою й комфортною, з'являються ті, кому тоскно, або нєхєр дєлать радикали. Радикали (як правило) завжди вигадують штучний крафтовий хардкор, щоб отлічацца од колєктіва виділитися на тлі загального болота і вийти на зв'язок з Шефом без попівського втручання в процес.
Серед інших з'явилися такі собі стовпникі. тусувалися на стовпах. Мали купу фанатів з навколишніх сіл, що підгодовували їх і нюхали те, що спадало від учителя зверху.
Проведемо фізіологічний та логістичний аудит цього вертикально-горизонтального трешу.
Вертикальний хайп: логістика небесного стояння
Першопроходець цього руху, Симеон Стовпник (V століття), простирчав на колоні 37 років. З ростом авторитету і припливом спонсорських коштів від благодійників Симеон регулярно проводив «апгрейд версії», поки не вигнав вежу від 2 аж до 16 метрів. Нагорі була обладнана «робоча зона» — майданчик приблизно два на два метри з поручнями, щоб святий під час чергового молитовного трансу не прибув завчасно до воріт Раю після попереднього вільного падіння.
Логістика харчування: З неба манна капала рідко, тому питання «що жерти» вирішувалося класичним методом підйомних механізмів. На підхваті (комерційний відділ стартапу) чергувала бригада, яка через кошик на мотузці постачала воду, розмочені сочевичні коржі та фініки.
Бойове чергування крізь сон: Ліжка «Венето» на стовп не поміщалися. Деякі стовпники ставили крихітну будку (аналог нашої вартової будки на посту), де можна було сісти навпочіпки. Сам Симеон бил гордий птіца будок не визнавав і спав стоячи, просто прив'язуючи себе мотузками до перил. Ноги через кілька років такого подвигу перетворювалися на суцільні колоди через страшні набряки та тромбози.
Фізіологічний баг: Чуда не відбувалося; закони природи вцілому і біології зокрема для святих ніхто не скасовував. Коли вежа виросла вище 10 метрів, святий просто... користувався силою всесвітнього тяжіння Ньютона. Відходи виробництва летіли вниз паралельно стовпу. Навколо колони швидко утворювався специфічний «культурний шар» і стояли канонічні пахощі, у порівнянні з чим палена шерсть із Книги Левіт здалася б французькими парфумами №5. Хроністи (наприклад, Феодорит Кирський) з благоговінням описували, що з ран на ногах Симеона випадали невеличкі милі хробачки, а перелякані прихожани збирали їх внизу як святиню[8].
Горизонтальний БДСМ-тюнінг: флагеланти, хлисти та скопці
Коли стовпи трохи приїлись і перестали викликати бурі благоговєйного трєпєту, релігійні раціоналізатори вирішили перенести тортури у горизонтальну площину, запустивши цілий спектр девіацій під виглядом «вищої духовності».
Бічєватєлі (Флагеланти): Масовий рух Західної Європи в часи чуми. Мужики збивалися в стаї, роздягалися до пояса і дружно лупашили себе батогами із залізними шипами під церковні піснеспіви. Логіка Бронзової доби: якщо ми самі себе відлупцюємо до м'яса, Бог, він же ж добрий, перестане карати, змилується і вимкне рубильник епідемії. Церковна корпорація спочатку підтримувала цей перформанс, але коли флагеланти почали заявляти, що їхні батоги змивають гріхи краще, аніж попівське хрещення і платна сповідь-причастя — код миттєво визнали єретичним. Все зайшло далі: найбільш затятих бічєватєлів відправляли безпосередньо на "правильні" багаття інквизиції. Ібо нєхєр.
Хлисти (Христововіри): Специфічний продукт російського православного розливу XVII століття. Москалічні легіні вирішили, що офіційні літургії — то нудота (душнота по-їхньому), і вигадали «радіння». Вони збиралися в хаті, лупцювали один одного прутами для розгону адреналіну, а потім починали кружляти біля кадки з водою до стану повної прострації та піни з рота (то в них Святий Дух так заходив; майже як до п'ятидесятників). Закінчувалося духовне дійство зазвичай банальним груповим гріхом содомії чи звичайним перепихоном у темряві («усі гріхи змиються в анальному загальному колі»).
Скопці: Найбільш радикальний релігійний психоз, що відбрунькувався з хлистів. Оскільки головним ворогом святості було визнано сексуальність, мужики вирішили вирішити проблему просто і хірургічно. Тепер вже не жінка бралася за срамний уд під загрозою позбавитися руки з гоголь-моголь опоненту, а члени секти свідомо позбавлялися власних дзвіночків во славу Господню (де вони вичитали таку хрінь? неграмотні були, мабуть).
Скопці робили собі «малу печатку» (відрізали яєчка розпеченим залізом або ножем) та «велику печатку» (під корінь зрізали взагалі весь інструментарій разом із срамним удом). Баби-скопчихи теж не відставали — відрізали собі груди та статеві губи. Найкумедніше, що цей кривавий треш масово процвітав аж до ХХ сторіччя, а сама секта була однією з найбагатших, бо не маючи власних дітей, вони затягували в свої тенета чужих купців разом із капіталами, передаючи касу наступним юним дарованіям всередині корпорації.
І шо ви сєбє думаєтє по етому поводу?
Церковна корпорація (що головний московський офіс РПЦ, що її філія в Україні) акуратно загорнула фізіологічний треш стовпників у красиву обгортку зі слів «подвиг», «аскеза» і «духовне трезвіння». Проте реальний аудит їхніх алгоритмів показує чітку бізнес-стратегію та політичну мімікрію.
Критерій порівняння | РПЦ (Головна контора) | УПЦ (Місцева філія) |
|---|---|---|
Спільний бізнес-код | Культ страждання як батіг для електорату. Вірянам вкладають у вуха: «Симеон 37 років стоячи спав, ноги згнили — і не нив. А ти смієш жалітися на маленьку пенсію чи протікання даху? Терпи й кайся!». | |
Цензура матчасті | Табу на фізіологію. Жоден батюшка не розкаже про «гравітаційний метод» зливу жидкіх битових отходов з вежі Симеона. Замість законів біології — суцільний «благоуханний ладан» [9]. | |
Конкуренція на ринку | Ненависть до скопців та хлистів. Скопців анафемствували, бо ті різали церковну демографію (нема дітей — нема грошей за хрещення; і далі кількість прихожан в мінусі). Хлисти ж забирали монополію на дистрибуцію Святого Духа. | |
Політичний тюнінг | Імперський мазохізм. Страждання стовпників транслюють на все суспільство [10]: «Ми повинні терпіти будь-який абсурд і корупцію керівництва і страждати за царя проти гнилого Заходу». | Оборонна мімікрія. Використовують образ мучеників як щит: «Нас гноблять, ми як Симеон стоїмо на стовпі віри, а кругом біси (раскольнікі-філарєтовци, СБУ, ТЦК та світські закони)». |
Позиція ПЦУ
Позиція ПЦУ щодо старозавітного та середньовічного БДСМ-пакету є найбільш дипломатичною. Оскільки контора позиціонує себе як «сучасна та європейська», транслювати дикі фізіологічні тортури та пахощі НЕладану їм не комільфо, але й викинути Симеона зі святців не можна — Єпископ надає по митрі канони не дозволяють. Тому тут увімкнули режим інтелектуального ретушування.
Напрямок аудиту | Стратегія ПЦУ | Технічна суть алгоритму |
|---|---|---|
Модернізація бренду | Стовп як інформаційний детокс. | Спроба перевести фізіологічний мазохізм у площину метафори. Сучасні проповідники подають Симеона не як фаната гнилих ніг, а як першого у світі борця за екологію мислення, який просто пішов на «цифровий детокс» від суєти стародавнього мегаполіса. |
Локалізація багів | Партизанська тиша про скопців. | Про хлистів та скопців ПЦУ взагалі воліє не згадувати. Цей кривавий треш акуратно маркується як «чужі внутрішні девіації сусідньої держави» (москальські примхи), які до української духовної традиції стосунку не мають, тому код просто ігнорують. |
Зміна пріоритетів генштабу | Окоп замість колони. | Головний маркер сучасної ідеології: реальний боєць або капелан у грязюці під КАБами стоїть набагато ближче до Бога, ніж дивак, який 37 років просидів на 16-метровій табуретці з кошиком для сочевиці. Жива дія та захист ближнього переважає над пасивним самокатуванням. |
Фінал
Зворотній зв’язок у цій системі працює безвідмовно. Не можна століттями годувати людей логічними помилками і думати, що ніхто не помітить. Звичайна людська логіка каже: якщо в інструкції написано спочатку «усіх убити», а потім «усіх любити», то цю інструкцію писав точно не Бог. Її писали люди. Люди різні, явно не знайомі між собою. З усіма своїми вадами і проблемами, справжні діти свого часу — перелякані, жорстокі, які намагалися вижити серед таких же жорстоких диких племен пустелі. На відміну від "водимих Богом" народів Ізраїлю, у неводимих справи були ще гірші. Спалення неголених баранів з козлами у ті часи виглядали піком, вершиною гуманізму в порівнянні з перерізанням горлянок, вириванням сердець з грудей живих полонених чи спалюванням первістків живцем біля підніжжя статуй Молоха. Питання не в цьому. Чому людина після філософського факультету Шевченка чи Києво-Могилянки має то слухати і приймати на віру? Яке то взагалі має відношення до Бога і до віри?
Проблема в корпоративних стандартах 1600-річної давнини: визнати це для церкви — означає самоліквідуватися. Тому вони й далі будуть розказувати про «алегорії» та «незбагненні таємниці»[6], поки молодь остаточно не перейде в "віруючі поза церквою" чи атеїсти, лишивши поціновувачів візантійських золотих суконь у молитовному єдинстві посеред порожнього храму.
Парадокс. Але саме українську православну церкву від прискореного саморозпаду рятує війна. Військові капелани підтримують бійця безпосередньо в окопі, де нема коли замислюватися над нюансами Старого Заповіту. Ідентифікація себе, як віруючого православного християнина, дорівнює сьогодні ідентифікації українця, патріота. Але наскільки довго протримається цей знак рівняння? Адже одна із його сторін, Церква, не хоче нічого змінювати чи нормально пояснювати людям.
Виноски
Та ще й сам Бог особисто, ні на кого не перекладаючи це надважливе заняття, ставить оному грішнику персональну печать на лоба: дивіться, наш чєловєк... Хто мав би на то дивитись?
Книга Йова, розділи 40 та 41, де описується істота, у якої «хвіст як кедр» та яка «їсть траву, як віл». Попи дуже люблять тицяти сюди пальцем і казати: «Дивіться, це ж чистокровний диплодок!».
На якому етапі цього процесу Ной оголився, і нафіга,— старозаповітній автор традиційно сором'язливо не уточнює.
Хам сексуально поглумився над п'яним батьком. Тобто, висловлюючись сучасною мовою, Хам виявився не просто нетактовним сином, а сексуальним агресором, який скористався безпорадним станом Ноя.
Варіант другий: Кастрація. Інша частина юдейських коментаторів стверджує, що Хам кастрував Ноя, аби той не народив четвертого сина, який міг би претендувати на розподіл землі.
Ось і виходить епічна картина: замість святого сімейства, яке врятувало світ, ковчег привіз на землю повний набір криміналу та девіацій. І якщо пов'язати це з теорією про дружину Хама, яка притягла духовну чи фізичну заразу гігантів, стає зрозуміло, чому саме нащадки Хама — ханаанеї — згодом виросли у триметрових велетнів, з якими воював Давид. Генетика та ментальність від падших ангелів, помножена на важкі сімейні збочення, дала свій закономірний результат.При цьому поголити тварь Божу ніхто перед жертвою навіть не думає.
Русня, та вопше пішла своїм нєпроторьонним путьом: істіну вони глаголять на церковнословянском. Коли члени корпорації в темі, а пріхожанє взагалі дупля не одбивають, шо там батюшка втюхує з-за Царських воріт. Главне, шоб чінно, ісконно і благодатно.
🌐 Цикл «Світ Військового Пенсіонера» (СВП):
📜 Історія, армія та топографія:
🐷 Про русню:
🏛️ Державність, реформи та аудит:
👁️ Релігієзнавство, гностицизм та канонічні баги:
Аріанські погляди: єресь, чи кістка в горлі корпорації в золотих сукнях
Гностицизм: марення єретиків, чи логічне виправлення канонічних багів
