Сергій Пономаренко «Чорне весілля»

Багато чув негативних відгуків на цю книгу, тому й вирішив сам прочитати, щоб сформувати свою, особисту думку про роман.



В мене подвійне враження від книги. З одного боку сподобалась, з іншого ні. Трохи забагато всього.
Ця книга на любителів легкого читва з містичною перчинкою. Тому мені зрозуміло, чому багатьом читачам ця книга не зайшла.

Але задум сюжету дуже цікавий. Поєднання детективу з потойбічним мені завжди подобалось. Можливо автор не до кінця зміг розкрити свій намір, але намагався.

Щодо сюжету, мені він сподобався. Я люблю такі карколомні, динамічні сюжети. Й ця книга не виняток. Початок книги одразу захоплює. Почало віяти цікавими пригодами, таємницями,містикою.
Я навіть згадав, що в Україні, багато де є легенда про білу паночку. Тільки у Закарпатті я зустрічав три чи чотири різні історії.

В сюжеті дуже багато подій, й це витягує книгу в плюси, але одночасно це є мінусом.
Коли багато подій, не кожен автор може поєднати всі сюжетні лінії так, щоб не було нестикування.
Детективна лінія вийшла цікавою, атмосферною, наповнена зловісними та загадковими таємницями.

Як на мене, в книзі забагато дрібниць, які тільки послабили сюжет. Якщо у Кідрука дрібниці посилюють книгу, чи якусь сюжетну лінію, то у «Чорному весіллі» навпаки.

Цікаво було читати міфи та легенди про потойбічних створінь. Містична складова на висоті.

Книга читається легко. Але мова, було якесь відчуття, що писалось на скору руку. Мова не зачепила. Не було якогось занурення.

З великих мінусів, це персонажі та діалоги. Персонажі пласкі. Хоча й були цікаві герої, але до кінця не розкриті. Діалоги слабкі, якісь не справжні.
Підсумок.


Не дивлячись на мінуси, мені книга сподобалась. Легке читво на один раз, яке можна використовувати як перемикач між читанням других книг чи відпочинку. Можливо інші книги автора будуть сильнішими.

А вам сподобалась ця книга? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**************************************************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

**************************************************************************

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**************************************************************************

#враження_UA #читаю_книги_щодня #ПроКниги_Що_почитати #Хроніки_Книголюба  #СергійПономаренко  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #сучасна_українська_проза  #блог_про_книги   #книжкове_суспільство  #блог_українською #читаюукраїнськихавторів     

 

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Maksym Botvinnikov
Maksym Botvinnikov@Booklover

Хроніки Книголюба- це я

2.2KПрочитань
20Автори
19Читачі
На Друкарні з 24 лютого

Більше від автора

Вам також сподобається

  • У ТЕМНОМУ-ТЕМНОМУ ЛІСІ: рецензія на книгу Марини Смагіної “Волковиці”

    У  густому лісі серед зелених схилів Карпат заховалося село Волковиці. На картах його немає, у книгах – ледве два слова знайдеш. Якщо ліс не забажає показати шлях, то блукатимуть мандрівники днями, а тоді й підуть ні з чим. А ще береже ліс страшну легенду, яка й не...

    Теми цього довгочиту:

    Рецензії
  • Парк Слави

    Іноді думки стають матеріальними, іноді за них доводиться відповідати, так само, як за слова. Можна сприймати, як історію про перевертнів, а можна, як фантастику про аномальну зону, дe кожен зустрічається зі своїм найбільшим страхом.

    Теми цього довгочиту:

    Оповідання
  • ГЕЛЕНА В ПОШУКАХ ІНТЕРНЕТУ: рецензія на книгу Моніки Пец “Серце часу. Невидиме місто”

    Історіям про подорожі в часі вже більше ніж сто років (якщо рахувати від «Машини часу» Герберта Веллса). І за цей час письменники неодноразово та багатьма способами переосмислювали цей троп. Тож, коли я беру до рук чергову книгу про часові мандри, то не очікую...

    Теми цього довгочиту:

    Рецензії

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • У ТЕМНОМУ-ТЕМНОМУ ЛІСІ: рецензія на книгу Марини Смагіної “Волковиці”

    У  густому лісі серед зелених схилів Карпат заховалося село Волковиці. На картах його немає, у книгах – ледве два слова знайдеш. Якщо ліс не забажає показати шлях, то блукатимуть мандрівники днями, а тоді й підуть ні з чим. А ще береже ліс страшну легенду, яка й не...

    Теми цього довгочиту:

    Рецензії
  • Парк Слави

    Іноді думки стають матеріальними, іноді за них доводиться відповідати, так само, як за слова. Можна сприймати, як історію про перевертнів, а можна, як фантастику про аномальну зону, дe кожен зустрічається зі своїм найбільшим страхом.

    Теми цього довгочиту:

    Оповідання
  • ГЕЛЕНА В ПОШУКАХ ІНТЕРНЕТУ: рецензія на книгу Моніки Пец “Серце часу. Невидиме місто”

    Історіям про подорожі в часі вже більше ніж сто років (якщо рахувати від «Машини часу» Герберта Веллса). І за цей час письменники неодноразово та багатьма способами переосмислювали цей троп. Тож, коли я беру до рук чергову книгу про часові мандри, то не очікую...

    Теми цього довгочиту:

    Рецензії