Оригінально публікація на ЖЖ від 30.03.2020.
Два роки тому я придбав собі примірничок нового російського перекладу «Ромео і Джульєтти» Івана Діденка. Прочитав тоді за вечір. Переклад шикарний.
Діденко перевідкриває Шекспіра для російськомовного читача. Справа в тому, що Шекспір не цурався гумору нижче пояса, адже за його часів театр був розвагою для черні, для юрби. Лише через кілька століть він став високою культурою. Однак тому передувала заборона театру як непристойної речі. Тож старі переклади снобістського XIX сторіччя або зацензурованої радянської епохи, у котру навіть написати на мапі Хухуй було неможливо, навряд передають дух першотвору. Щодо сучасних: на жаль, я не знайомий зі свіжим перекладом Андруховича, тому не можу судити, чи є в нас аналоги Діденкового «переосмислення».
Діденків переклад, можливо, кульгавий з точки зору рими та художності, проте, як мені здається, тримається оригінальних смислів. Будучи режисером-постановником, Іван Діденко не просто перекладає, але й відновлює контекст сцен, розтлумачує авторські натяки. Адже на сцені немає місця для «води» — у кожної фрази є функція.
Із відновленого контексту кількох туманних монологів і діалогів, відсторонених від основної дії, він виводить сенсацію: Ромео син Капулетті — власне, звідти ворожнеча двох родин, — а Джульєтта ймовірно є Сюзанною, дочкою годувальниці, яку вважали загиблою при землетрусі. Саме через загрозу інцесту батько Капулетті, раніше прихильний до «ворога» Ромео на танцях і добрий до своєї доньки, різко починає виказувати агресію до Джульєтти та підганяти її з «правильним» шлюбом.
Нове «фрейдистське» розуміння деяких реплік може здатися декому безпідставно накинутим згори. Тому, щоб не бути голослівним і довести справедливість підходу Діденка хоча б у часті гумору, я розгляну репліку слуги із другої сцени.
It is written that the shoemaker should meddle with his yard, and the tailor with his last, the fisher with his pencil, and the painter with his nets;
Слуга плутає знаряддя. Дехто вважає це достатнім для комічного ефекту. Однак «the shoemaker should meddle with his yard» не залишає простору для нерозуміння «потаємного» сенсу, оскільки у фразі сусідять «meddle» і «yard». За Шекспіра «man’s yard» було цілком формальною назвою чоловічого члена (слово «пеніс» ще не було запозичене), а «meddle» поміж іншим означало секс, як, наприклад, українські «трахнути» (ударити) чи «порати» (доглядати). Продовження репліки ніби виводить зміст у пристойність, проте не полишає загравання з глядачем, позаяк наступні два предмети (шило й олівець/пензель) є фалічними евфемізмами.
Фантазуючи на тему, як можна передати такий жарт, я склав наступне:
І що ж написано? А може, що рибалка плітку свою зловив на довгий олівець, що маляр краску наливає тонким шилом, що швець з аршином вправний, а в кравця величезне є вудило?
Плітка — тут у сенсі риби та назвиська для коханої (подібне до «рибки»);
Наливає краску — змушує зашарітися.