Шлях довгий та кам'янистий
Кожен не правильний крок
Здатен убити його душу
Раз за разом, падаючи все нижче
Він чіпався гострих, скалистих стін
Свого особистого божевілля
Кожного разу, стікаючі кров'ю руки
Витягали тіло його до гори
Він просив допомоги
Людей, та богів
Та вони лише мовчали
Він бачив їх зневажливий погляд
Він нарешті зумів
Відмити свою власну кров
У шрамах руки
Та всередині, розбита душа
Він знає напевне
Що бога немає
Що віра не ідеальна
Ще один божевільний
Ще один мученик
Якого не оспівують у храмі
Ще один самогубець
Який вирішив житти
Щасливий для решти
Усміхнений перед суспільством
Брехун якого ніхто не згадає
Більше не буде таким
Пророк що дістався до самого пекла
Своїх думок, учора загинув
Для нового переродження
Смерть минулого, початок майбутнього
