📚 Відомо, що найкращі книги мають незабутніх персонажів, які залишаються в серцях читачів назавжди. Але як створити таких героїв? Сьогодні ділитимусь з вами (не)секретами створення персонажів, що відчуваються живими.
Реалістичність
Ваші герої повинні мати якості та риси, що роблять їх реалістичними. Я раніше розповідала про ґандж та теорії контролю, і, якщо ви виконували описані мною вправи, то вже маєте уявлення, як це працює. Якщо ж ні – спробуйте, це хоч і може здатися складним першої миті, але виявиться дуже потужним інструментом у майбутньому!
А що можна додати ще? Запахи, рухи, специфіку мовлення. Де взяти ідеї для цього? Тут я не буду дуже оригінальною: спостерігайте за людьми навколо. Навіть (особливо!) за тими, що вам неприємні. Послухайте, що і як вони кажуть. Подивіться, як вони рухаються, як поправляють одяг, як торкаються співрозмовника. Тільки будьте ввічливі і не витріщайтеся, не змушуйте людей нервувати, це може викликати найнеочікуваніші наслідки 😁 Як і в усьому – знайте міру. Друге потенційне джерело – книги. Читайте і звертайте увагу, на чому інші автори роблять акценти у своїх персонажів, як саме вони їх описують. Більше уваги приділяйте культовим творам, чиїх персонажів ви самі гарно знаєте/пам’ятаєте/любите.
Я сама люблю “оживляти” персонажів реакційними дрібничками: вони морщать носа та мружаться, відчувши тютюновий дим, дряпають стару потріскану фарбу, аби потім видлубувати з-під нігтів лусочки, відчувають прохолоду не тільки від вітру, а й від чужих слів. Загалом, вони відчувають.
Мотивація
Важливо розуміти мотивацію ваших персонажів. Чому вони роблять те, що роблять? Які цілі і бажання мають ваші герої?
Персонаж без мотивації може бути спокійно замінений на телевізор. Він так само може нести потрібну вам по сюжету маячню, та ще й місця займатиме менше. Серйозно: всі ваші персонажі мусять мати мотивацію. Кожен. Навіть найлінивіший (“що завгодно, аби не вставати з крісла”), найпасивніший (“аби ж вони тільки від мене відчепилися”), найслухняніший (“якщо я робитиму, як мені кажуть, то зможу подружитися з ними”). У кожного свій погляд на світ, у кожного власні методи для реалізації задуманого. Ось вам маленька вправа: коли йтимете вулицею, спробуйте уявити мотивацію людей, що проходять повз вас. А вже будьте певні, абсолютно кожен із них щось хоче!
Мої персонажі можуть хотіти звільнитися від надокучливої компанії, підвищення на роботі, уваги ось того красунчика, аби це кляте дівчисько нарешті зникло…Але кожен із них чогось хоче. Це можна ніяк не демонструвати в тексті, головне, аби ви знали про те, що рухає персонажем, і підпасовували його дії під його мотивацію.
Конфлікти та розвиток
Персонажі повинні зазнавати змін та розвитку протягом історії.
Суть багатьох (якщо не більшості) написаних історій – спостереження за тим, як людина приймає виклик долі, ледь не ламається від його сили, але долає його і змінюється. Бо жодна людина, пройдучи важкий шлях, не може не отримати досвіду, і цей досвід не може не відбитися на її погляді, думках, рішеннях.
Як я писала вище, всі персонажі чогось хочуть, і дуже часто їхні бажання протирічать одне одному. “Коли він на мене нарешті погляне?” – “Господи, коли ж вона відчепиться, ані хвилини спокою”. Те, як саме персонажі проявляють себе у вирішенні цих конфліктів, намагаючись досягти мети – це і є чудовий спосіб зробити історію та самих героїв цікавими, яскравими та такими, що запам’ятаються читачу.
В моєму другому романі конфліктують усі – але не тому, що я зла чи просто хочу, аби всі конфліктували. Просто мої герої живуть у світі, де змушені буквально видирати один у одного хоч дрібку власного простору. Підшуковуйте такі конфлікти, що слугуватимуть меті вашого твору, розкриватимуть ваших персонажів, а не просто зіштовхуватимуть їх лобами. І не забувайте, що з часом та конфліктами, в залежності від сили удару долі – персонажі мусять змінюватися, бо це цілком природньо для кожного з нас.
Діалоги
Діалоги можуть розкривати характери та особливості персонажів.
Ми вже раніше обговорювали все, на чому базується гарний діалог: характери та ґанджі персонажів, конфлікт між ними та їхні цілі, особливості вимови та поведінки. Додайте ще вплив зовнішнього середовища та умов, в яких відбувається діалог (наприклад, розмови ввечері біля каміну та посеред снігової хуртовини разюче відрізнятимуться за настроями та підбором слів) і не стримуйте своїх персонажів – хіба що тільки вони самі воліють стримуватися :)
Я досі вчуся робити діалоги живими, і, мабуть, вчитимуся цьому все своє життя. Найкраща порада тут, знову таки, слухати живих людей та читати книги, якомога більше.
Чому я не раджу дивитися кіно і вчитися діалогам звідти? Бо заради всього святого, ніколи цього не робіть 😁 На чому найчастіше економлять у кіно – так це на діалогах. Звісно, є фільми, цитати з яких стали культовими – такі, безумовно, можете сміливо препарувати і вивчати мову та стилістику, яку використали автори. Але шансів обпектися та навчитися поганому, на мій погляд, у кіно набагато більше.
Щиро сподіваюся, що ці поради стануть вам у нагоді! Якщо я пропустила щось, що ви вважаєте важливим для розкриття персонажів – обов’язково пишіть у коментарі, ми ж бо вчимося один у одного ❤️
Не забудьте переслати цей пост другу-письменнику, що також задається питаннями покращення персонажів ;)
Традиційно, на каналі Буревій історій додаю вправу для закріплення знань.
Щиро ваша,
Олекса Буревій
