Сніг

ліжко в її кімнаті стоїть навпроти вікна.
щойно сонце тікає за край, вона засина,
падає вниз, де її ковтає трясовина.
вона кричить, пручається і
захлина...

ранку чекати вічність у темряві й напівсні.
вчуваються їй слова, сплітаються у пісні.
вилазить із ліжка, сідає за стіл при вікні,
їй робиться затишно.
з неба нарешті сніг.

тануть страхи і жахіття всі видаються сном.
сніг порятунок, як дев'яносто перший псалом.
сніг під вікном лежатиме вірним стареньким псом,
а вона засинає, сидячи за столом.

ще мінімум років сто хай би отак сніжило, 
хай би спалось їй
в хаті б усе припадало пилом.
і хай тоді, коли нарешті все відболіло,
у неї б виросли білі пташині крила.

і вона б полетіла.