Життя швидкоплинне… Ще вчора ти ходив до школи, і світ здавався тобі великим і невідомим. Вчорашня правда виявилася брехнею, і ти повинен якось з цим миритись та підлаштовуватися під неї. Тепер в тебе є всі блага цивілізації та розуміння багатьох речей, проте ти не знаєш, що з цим робити, як поводитися та взаємодіяти. Хочеться назад у ту пору, коли ти тільки ставав на шлях дорослого життя.
Щастя не купиш за гроші, і вони також не врятують тебе від депресії. Пережита травма у вісімнадцять років, не дає тобі спокою та не полишає тебе ні на мить. Ти хочеш втекти від життя у світ своїх сновидінь, та вже більше ніколи не прокидатися.
Ти не знаєш як жити це життя, і тебе не покидає думка кинути все та піти в монастир. Проте ти не знаєш, чи вийде з тебе монах. В тобі ще щось жевріє, і віра у Бога примушує тебе відкидати думки про смерть. Ти живеш день за днем, і чекаєш на старість. Все мине…
Ти палиш цигарки, в надії що ось-ось покинеш. Щось тримає тебе ще в цьому житті. Ти більше мрієш, ніж дієш, і твої мрії такі непостійні, що не можуть перетворитися в твою ціль. Ти вже не так багато хочеш, як хотів колись, і твої бажання більш приземлені, ніж раніше.
Колись ти мріяв стати актором, потім мріяв стати музикантом, потім поставив ціль стати письменником. Проте це не так легко, як виявилося насправді. Інколи ти пишеш, все більше перебуваєш в прострації. Приймаєш ліки, щоб бути нормальним. Колись тобі не подобалася норма, тебе навіть вернуло від цього слова. Проте життя все ставить по своїх місцях, і тепер ти не повинен відрізнятися від інших. Сумно…
Коли ти був молодшим, то після випитого, тобі хотілося чогось величного та грандіозного, тепер, коли ти вип’єш – то ти просто п’яний. В тебе немає постійної роботи, і навряд ти заробиш собі на пенсію. В тебе немає дружини та немає дітей. Проте ти не відкидаєш цієї можливості, ти ще не такий старий.
Переживши всі біди, ти маєш право на щастя… і ти справді відчуваєш його, бо ти нічого не хочеш. Отак, без бажань людина стає щасливою, немає сподівань – немає страждань. Ти досяг свого, твоє життя перетворилося на порожнечу. Немає ні болю, ні жалю. Ти більше не страждаєш, бо в тебе відсутні думки. Ти просто існуєш…
Ти ще трохи віриш у краще майбутнє, бо з неминучим роком ти змирився. Коли зменшуєш градус очікуваного, то отримуєш більше радості від невеликих досягнень. Щось в тобі не дає цілком опустити руки та здатися.
