В першу чергу скажу: ти не один. Якщо ти зловив вигорання, це не означає, що з тобою щось не так або ти ніколи не доб’єшся своєї цілі — з вигоранням стикається великий відсоток людей по всій планеті, письменників у тому числі, і в першу чергу це є ознакою сильного емоційного та психічного виснаження.
Тим паче, коли ми говоримо про сучасного письменника! Його вигорання може наздогнати одразу у двох іпостасях: вигорання письменницьке та вигорання блогерське (або піарницьке) — оскільки кожен перший письменник-аматор зараз активно займається самопромоутингом, аби видатися та отримати місце у якомусь із видавництв (звичайно, напряму про бажаність самопромоутингу ніхто не каже, але ринок дикутє правила).
Ознаки вигорання
Нумо спочатку розберемося, чим відрізняється звичайна втома від вигорання:
втома не така тривала у часі / вигорання є досить тривалим у часі і може займати від декількох тижнів до років
втома рідко супроводжується хворобами (часто — хворобливим станом) / вигорання часто супроводжується хворобами та загостреннями хронічних захворювань людини
забудькуватість щодо деталей / забудькуватість у тих речах, на які зазвичай людина звертала особливу увагу
дратівливість та плаксивість / дратівливість та плаксивість, що супроводжуються непритаманною людині невпевненістю у собі
Але головна відмінність між втомою та вигоранням у тому, що вигорання з часом все більше впливає на якість нашого життя.
Ми втомлюємося і потребуємо поповнення енергії, підзарядки, а якщо цього не стається, то наша батарейка розряджається до критичного рівня — і відбувається вигорання.
Чому ти вигорів як письменник?
Перш ніж приступити до того, як подолати вигорання, буде корисно проаналізувати та визначити, чому це сталося. Це допоможе тобі в майбутньому уникати такого навантаження на психіку або хоча би зробити його менш інтенсивним.
Ти не приділяв час письменництву
Звучить парадоксально, правда?
“Я ж і вигорів від того, що постійно писав, Софіє!”, — скажеш ти, а я відповім, що ось в цьому і криється найбільше зло. Ти не приділяв час написанню свого рукопису, не визначав конкретні години для цього процесу — ти перетворив своє життя у написання. Через що твій мозок постійно знаходився у стані пошуку підходящих епітетів/метафор/сюжетних ходів та тропів. Наш мозок — не машина, він не може працювати постійно. Основна задача письменника, коли до нього приходить якась ідея — встигнути її записати в нотатках в телефоні і не силувати себе потім декілька годин поспіль, щоб її розвити. Інколи ідея — це просто ідея. Дозволь собі просто повтикати в ТікТок, а мозку позалипати у відоси нарізання мила.
Особливо це стосується авторів великої прози. Агов, світ не лопне, якщо сьогодні ти не подумаєш про те, як звести своїх головних героїв у сороковій главі, дай собі відпочити!
Занадто багато обов’язків
Тобто ти не просто автор та сам собі піарник, ти ще й: працівник на повний робочий день, можливо, навіть годувальник в сім’ї; студент, інколи не одного ВНЗ, або бюджетник у вічній погоні за стипендією; батько/матір, котобатько/котоматір; активний волонтер. Ці всі ролі не поміщаються всередині однієї людини, їм тісно.
Тиск
Дуже малий відсоток людей можуть працювати під тиском. Якщо цей тиск стосується творчості — майже ніхто. Від цього страждає і якість роботи, і твоє самопочуття. Навіть, якщо цей тиск ти створив собі сам — дедлайном або чимось на кшталт “Якщо я сьогодні не допишу цю главу, я не вечерятиму”. Це нездорово. Не роби так.
“Блін, знову борщ?”
Якщо ти пишеш щось дуже, дуже довго (або щось дуже-дуже велике), може трапитися так, що в результаті цей твір почне сприйматися тобою, як покарання, а не як хобі/робота. А що ми хочемо робити із покараннями? Правильно — уникати.
Відсутність фідбеку
Причому, це навіть не обов’язково коментарі на платформі, де ти видаєшся, або прямі відмови/ігнори від видавців — для людини “відсутністю фідбеку” може бути і банальна незацікавленість оточуючих у їхньому тексті та письменницькій роботі в цілому. Наприклад, ти сидиш із подружкою за кавою, хочеш розповісти їй про новий сюжет, який прийшов тобі в голову цієї ночі, а вона перебиває і каже, що це нікому нецікаво. Або ще гірше — починає натомість розповідати про свого чергового кавалера, примовляючи: “Ось це — саме те, про що варто писати. Люди люблять драму. Хочеш, я можу записати тобі голосове із цією історією, щоб тобі було з чого списувати?”
Чому ти вигорів як блогер?
Варто зазначити: цілком ймовірно, що ти вигорів і як письменник, і як блогер. Бо людина від природи не багатозадачна істота. Але якщо ти все таки відчуваєш, що більше тебе верне від стояння біля камери та рекламування своєї книжки, ніж від написання її як такої, то на це можуть бути такі причини:
Ти, знову ж таки, не приділяв час блогу
А перетворив його у своє життя. Дивись абзац вище про “Ти не приділяв час письменництву”. До слова, особливо це видно із лайфстайл-блогерами, які буквально живуть своїм контентом, бо він і є їхнє життя.
Відсутність фідбеку х2
Але якщо у випадку із письменництвом це певним чином компенсується, бо часто людина пише не лише для читачів, а і для себе, собі в задоволення, то із блогом все складніше — він з самого початку створений для інших, щоб інші знали про існування твого роману та тебе як автора. І коли довго немає результату: переглядів, лайків, підписок, коментарів та репостів — це зневірює, а за зневірою приходить або роздратування, або сум.
Реальність б’є пикою об table
Реалістом бути важко, особливо — що стосується своїх власних можливостей. Здається, ніби в один день можна помістити і навчання, і роботу, і друзів, і знімання відео для ТікТоку, і монтаж, і навіть ввечері ще залишиться трішки часу пописати рукопис!.. Але правда вона болюча — людина не всесильна. І наші амбіції, бажання влізти в чужі чоботи подекуди грають із нами злий жарт, і те, що ти хочеш зробити за день, у звичному темпі зайняло би в тебе тиждень — і мало би кращий результат. Не тому що ти повільний у порівнянні із якимсь анонімним письменником в Твіттері під ніком “Супер продуктивний райтер 223”, а тому що ти робив би все у природньому для себе темпі; а не в тому, який визначає для тебе успішний успіх.
Міру треба знати, і в очікуваннях від себе — особливо. Задумайся, чи ти співпрацював би із літературним агентом, який вимагав би від тебе стільки, скільки ти вимагаєш від самого себе? Але ж в першу чергу ти і є своїм першим літературним агентом.
Як собі допомогти?
Вимкни сповіщення — і на самвидав платформі, і в соцмережах
Я не жартую: допоки ти знаходишся у вічному очікуванні лайків, коментарів, взаємодій — далі ти не здвинешся. Не дозволяй їм керувати своїм станом! Натомість спробуй виділити один (або два-три) рази на день, коли ти перевірятимеш соцмережі. Читатимеш коментарі. Рахуватимеш кількість лайків. Звірятимеш статистику із іншими постами, вивірятимеш охоплення і т.д.
Один із найшвидших шляхів до вигорання, як ти вже зрозумів із попередніх моїх тез — бути включеним у певний процес 24/7. Звільни себе та свій мозок, визначивши конкретний час.
Переключись на інші творчі та ремесленницькі процеси
Для багатьох письменників хобі стало кар’єрою (нехай і часто неоплачуваною). Через це може бути важко знайти інші способи розслабитися. Спробуй зайняти вільний від скролінгу стрічки сповіщень час чимось новим для себе. Музика, ігри, кулінарія, рукоділля, гончарство, колекціонування, прогулянки на природі, велоспорт, скрапбукінг, ASMR – твоїм новим заняттям може бути що-завгодно. Таким чином ти знайдеш інший вихід для вираження свого творчого потенціалу, який не пов’язаний із письменництвом та блогерством. Усе, що тобі цікаво – підходить.
Зміни локацію
Неважливо, чи ти вигорів як письменник чи/та як блогер – спробуй змінити місце своєї діяльності. Наприклад, якщо ти завжди знімав відео або писав статті у своїй кімнаті, чому б не перейти у гостьову? Почати писати в улюбленому кафе?
Потурбуйся про своє фізичне здоров’я
Хто б що не казав, але фізичне здоров’я – перший крок до здоров’я метального. Достатній та якісний сон, регулярні заняття спортом, активність та збалансоване харчування можуть допомогти твоєму тілу почуватися краще, і ти зможеш сконцентруватися на тому, як допомогти своїй психіці. Не забудь також перевіритися у лікаря – вигорання може спричинити загострення хронічних хвороб, а також навпаки – за вигорання інколи люди сприймають симптоми певних хвороб (наприклад, ендокринної або нервової систем). Зайвий похід до лікаря ніколи не буває зайвим!
Відпочинь
Максимально дурнувата порада на перший погляд, однак в ній є велетенське зерно адекватності – відпочинь так, як хочеться. Хочеться сидіти в ТікТоці? Поїхати в гори? Піти на роллердром? Влаштувати марафон серіалів? Дозволь собі це!
Ми з тобою! Твори та витворяй, в чергу чергу – з любов’ю до себе.
Авторка: Софія Гудовсек
