Сьогодні, 14 червня, Дональду Трампу виповнюється 79 років. І цей день став ідеальним зрізом американської реальності. З одного боку, Трамп влаштовує у Вашингтоні військовий парад на свою честь — акт самолюбування, немислимий для демократичної країни. З іншого боку, по всій Америці проходять масові протести проти нього та його політики.
Ці протести — не просто політична незгода. Це симптоми глибокої хвороби, що роз’їдає американське суспільство. Щоб зрозуміти, чому це відбувається, треба копати глибше, ніж просто аналізувати особистість Трампа. Він — не причина хвороби, а її найяскравіший прояв.
Протягом останніх 40 років американський середній клас та "сині комірці" переживають систематичне збідніння. Глобалізація та деіндустріалізація, які не були збалансовані адекватною соціальною політикою, вдарили по них найсильніше. Робочі місця переносились до країн "третього світу", а американські робітники були змушені конкурувати з глобальним ринком праці, що призвело до падіння зарплат та соціальної незахищеності.
Усі переваги від глобалізації та капіталізації корпорацій отримала невелика група найбагатших людей. В результаті, розрив між верхівкою та рештою населення досяг історичних максимумів. Нерухомість, якісна освіта, медицина — все це стало вкрай дорогим. Це створює відчуття глибокої несправедливості.
Коли людина бачить, що незалежно від її зусиль, вона не може забезпечити гідне майбутнє для себе та своїх дітей, народжується розчарування та гнів. Це невдоволення легко каналізувати в різні форми, перебільшуючи соціально - економічні, расові, культурні чи гендерні відмінності. А це створює поле для роботи популістів, що ми й спостерігаємо.
Слабкий і вразливий середній клас всю історію людства був запрошення для популізму та авторитаризму. Америка сьогодні проходить цей небезпечний шлях.
Трамп прийшов до влади на хвилі цього невдоволення, обіцяючи "зробити Америку великою знову". Але його методи — це не лікування, а підливання бензину у вогонь.
Його податкова реформа надає величезні пільги корпораціям. Водночас він атакує залишки соціальних програм, наприклад, у сфері медичного страхування.
Його торговельні війни та тарифи, запроваджені без тонкої промислової політики, руйнують існуючі ланцюжки постачання і підвищують ціни для самих американців.
Агресивна антимігрантська риторика та жорстокі дії на вулицях — це класичний спосіб відвернути увагу від реальних економічних проблем, перенаправивши гнів населення на "чужинців".
Ці кроки не вирішують жодної фундаментальної проблеми, а лише посилюють розколи в суспільстві.
Ключова відмінність США від багатьох розвинених країн — це відсутність адекватної системи соціального захисту. Коли кажуть "давайте людям вудочки, а не рибу", забувають, що в сучасній Америці для багатьох немає доступу вже і до "вудочок".
Якщо, наприклад, хвороба дитини може призвести до банкрутства сім'ї, якщо освіта коштує захмарних грошей, система не просто залишає людину наодинці з бідою — вона перетворює її на нелояльного, озлобленого громадянина, а економіка втрачає його потенціал.
Адекватна соціальна політика — це не благодійність, а інвестиція у стабільність та людський капітал. І її відсутність — одна з головних причин, чому Америка стала настільки вразливою до екстремізму.
На жаль, позитивних очікувань у мене немає. Ситуація в США, ймовірно, буде лише ескалюватися в найближчі місяці та роки. Мова йде про ризик серйозного громадянського протистояння та подальшої деградації демократичних інститутів. Я щиро бажаю американському народу знайти в собі сили, позбутися некомпетентних та неадекватних лідерів і почати складний процес лікування своїх глибоких соціальних хвороб. Ми лише можемо за них вболівати.
Для нас, для України та Європи, висновок один: необхідно терміново здобувати стратегічну автономію. Ми більше не можемо покладатися на Америку як на надійного гаранта безпеки. Ми маємо бути здатними жити й захищати себе в цьому світі самостійно.
