Метод Моріта був викладений його засновником у книжці, виданій у Японії в 1921 р. Спрямованість методу - корекція особистісних проявів. Вихідні теоретичні положення цього методу пов'язані з розумінням загальної залежності людей. Умовою доцільної поведінки вважалася необхідність справляти гарне враження на оточуючих. За таких обставин у людини може виникнути боязнь стосунків із людьми.
Моріта описує особистість, названу ним "шин-кей-шит-цу". Для особистості цього типу характерні егоцентричні риси, інтелектуальні тенденції в поєднанні з великими життєвими силами. Особистість "шин-кей-шіт-цу" - це людина, наділена достатніми життєвими силами, спрямованими на самозбереження (і не завжди на саморозвиток), з прагненням до фізичної та духовної досконалості. Для особистості "шин-кей-шит-цу" характерні такі особливості:
- велика життєва сила і воля (часто неусвідомлювані людиною, оскільки спрямовані в основному на самозбереження);
- дихотомічне мислення ("або-або", "все або нічого");
- висока сензитивність як наслідок концентрації на своїх психічних і фізичних якостях;
- сильне прагнення до основних стандартів життєвих цінностей (до "абсолютної безпеки", "бездоганного стану здоров'я");
- прагнення до абсолютів - через пошуки досконалого, найкращого;
- егоїстичні тенденції (надмірна зайнятість самим собою).
Однак цей тип особистості прагне не саморозвитку та досконалості, а самозбереження, якого людина має досягти, щоб зберегти відчуття безпеки. Перед лицем реальності така особистість нестійка - будь-яка подія, що порушує її стан, сприймається як загроза. Фіксація на тривожній події призводить до тривоги, тривога - до ще більшої уваги до загрозливої події, обставини, і так формується механізм "хибної спіралі" (іпохондрична особистісна схильність → благодатний ґрунт → неправильна переробка психофізіологічних функцій → виникнення страху → фіксація на симптомах страху → відсутність спроб ліквідувати симптоми → гіперсенситивний стан → хронічний страх → фіксація на симптомах і т.д.). При цьому відбуваються зміни на соматичному рівні: виникають головні болі, порушення сну, астенія, тривожні стани, тахікардія, різного роду фобії: головним чином страх перед взаємовідносинами з людьми та похідний страх - "боязнь чужого погляду", а також нозофобія, патофобія, танатофобія, клаустрофобія та інші страхи.
Принципи Моріта-терапії вважають, що ці симптоми зникнуть, якщо зняти зайвий штучний контроль над "Я" з боку інтелекту. У процесі взаємодії клієнту з особистістю "шин-кей-шіт-цу" допомагають ставитися до своїх побоювань як до явищ, що приходять, і дають шанс відчути себе природною спонтанною істотою, вільною від гнітючих пут розуму, що постійно наполягають на неможливих прагненнях і змінюють перебіг життя. Моріта-терапія спрямована на вироблення в клієнта нового ставлення до хворобливих симптомів і розвиває бажання активної діяльності, виробляє реалістичне розуміння життя, створює нове "Я" людини, що ґрунтується на фактичному досвіді. Ці зміни досягаються не за допомогою вербального спілкування, а шляхом використання особистого досвіду в процесі дій.
Корекційний процес здійснюється в стаціонарних умовах у чотири етапи, по 5-10 днів кожен.
Перша стадія (4-8 днів) - період абсолютного спокою, відпочинку, ізоляції за постільного режиму. Клієнт лежить один у кімнаті, встає тільки для їжі, в туалет. Не дозволяється ні з ким розмовляти, читати, писати, курити, співати тощо.
Спочатку клієнт відчуває деяке поліпшення стану, тому що перебуває під контролем психолога і поза ситуацією, що викликає занепокоєння. Але незабаром, через 2-3 дні, його симптоми загострюються з новою силою. У специфічній "ситуації пацієнта" у нього не залишається іншого виходу, як тільки приймати свої психологічні та хворобливі фізіологічні розлади як неминучу реальність і жити з ними.
Це відчуття є для клієнта новим, оскільки раніше йому не випала нагода безпосередньо стикатися зі своїми симптомами та переносити їх. Новим є й те, що слідом за боротьбою з максимальним проявом розладів настає поліпшення і клієнт приходить до думки, що зумів пережити найгірше. На підставі нового досвіду він починає розуміти, що навіть найнеприємніші хворобливі прояви, які здавалися йому нестерпними, минають, якщо дати їм змогу йти своїм природним шляхом, не заперечуючи їх як щось чуже, а приймаючи їх як частину власного життя.
Відновлюються сили, які клієнт витрачав на заперечення або уникнення своїх симптомів. Він стає більш цілісною особистістю. У цій стадії клієнт відчуває спалахи духовних життєвих сил, просвітлення. Він усвідомлює, як довго він перебував у стані пасивності, і виникає бажання діяти. І психолог має бути готовий до появи цієї потреби.
Друга стадія (5-10 днів) - легка робота в саду, на прибиранні тощо. Можливість після самітництва покинути свою кімнату - приємна зміна для клієнта. Працювати він повинен без перепочинку, щоб усвідомити своє робоче "Я". Як і раніше, існує заборона на розмови. Робота, що виконується, займає всю увагу клієнта, він поглинений нею. Психолог каже йому: "Задоволення є задоволення, біль є біль, дійсність потрібно сприймати, як вона є, як реальність". Інтроспективна тенденція та сором'язливість зменшуються. У щоденнику, який дозволяють вести клієнту, психолог кількома фразами відзначає зміну стану свого клієнта.
Третя стадія (5-14 днів) - помірна і навіть важка робота, яка вимагає більше сил і терпіння. Втрата інтересу до роботи закономірна, проте, сприймаючи її як виклик, він відчуває також почуття задоволення після її виконання. Зміцнюються фізичні та психічні сили клієнта, підвищується впевненість у собі. Він менше переймається собою. З'являється установка робити все настільки добре, наскільки це можливо, наскільки дозволяють обставини. Клієнт не повинен прагнути до бездоганної роботи, досягнення недосяжних ідеалів.
Четверта стадія (14-21-й день) - клієнт починає стикатися з реальним повсякденним життям. Клієнту доручають завдання, за які він несе відповідальність і які він має виконувати незалежно від свого ставлення до них. Можна читати, але тільки небагато і тільки про конкретні практичні предмети. Дозволяється говорити з іншими клієнтами, але тільки не про свої хворобливі симптоми. Якщо раніше (на попередніх етапах) вплив був спрямований на створення у клієнта нового ставлення до своїх симптомів і на розвиток спонтанного інтересу і прагнення до діяльності, то мета останнього етапу - підготовка його до життя, до повернення в реальне суспільство. У щоденнику з'являються записи про позитивні емоції.
Після завершення курсу Моріта-терапії у клієнта виробляється реалістичне спонтанне ставлення до життя. Новий досвід, отриманий під час роботи, дає йому змогу подолати прагнення до максималізму, створює нове "Я", засноване на отриманому досвіді. Особистість стає більш динамічною та продуктивною.
Дякую за увагу!
