Серед богів
Після буремного спуску від якого у мене паморочилось в голові Шак сів у підніжжя гори, де трохи вище виднівся прохід в печеру та поставив мене поруч на землю.
- Ось де ти можеш у всій красі побачити вплив відьми на острів.
Шак промовив і вказав на долину, яка розміщувалась далі на північ, північний-схід та північний-захід. Ця картина дала мені розуміння про масштаби катастрофи. Все, що там було, ліс, поля, ріки, озера, були наче випаленні виверженням вулкану. Чорні залишки дерев мовчки стирчали з землі, трави вже і краплі не виднілось, а там де були озера і річки були просто ями та кар'єри.
- Пішли тебе познайомлю з деким - Шак помітив мій шок і тому вирішив завершити знайомство з пейзажами та перейти до іншого.
Перевівши погляд на гори я помітила, що сніг не цілком вкривав їх, здавалось наче хвороба, яка торкнулась долини поступово перелазила на них.
- Шак, ти казав, що ви всі боги, яка твоя сила тоді?
- Я тебе приніс у гори тому, що це є моя домівка, я є богом гір та зими.
Заходили ми у печеру вже мовчки, коли я зайшла у печеру то побачила красу, яку на поверхні не помітиш. Стіни були вкриті кристалами які світились слабким блакитним кольором наче зірки на небі, їх світла було достатньо, щоб освітлювати тунель печери. Ми пройшли ще декілька поворотів і зупинились.
- Ну що ж, вітаю тебе у моєму будинку та штабі божественного повстання - з легкою насмішкою сказав Шак та пройшов вперед.
Переді мною відкрилась велика зала з великими дубовими столами, кованими люстрами під стелею в яких миготіли більші і яскравіші кристали з печер гори та велику кількість народу. Були напів люди напів звірі, були і ті хто на перший погляд виглядають, як звичайні люди чи звірі. Все те, що я чула в міфах та казках було тут у цій великій залі гори.
Гул від голосів затих і я відчула на собі погляди, від чого стало незручно, хотілось щезнути в туж секунду.
- Вітаю вас - я намагалась бути привітною.
- Шак!!! Хто це така?!!! - почувся здивований та одночасно обурений жіночий голос.
- Ця людина...
- Мене зовуть Олекса... - пошепки підказала Шаку своє ім'я, бо зрозуміла, що зі всіма подіями забула йому представитися.
- Ця дівчина Олекса - поправив себе Змій - та хто нас врятує від злої чаклунки.
- Що?! Людина?! Ти напевно насміхаєшся з нас... - знову обурилась жінка.
- Ця обурена жінка це Азура, богиня нічного неба та хранителька древніх манускриптів, саме вона дала мені свиток з закляттям. - Поки Шак ознайомлював мене, шум у залі знову здійнявся.
- Тихо Азуро, не суди книгу за обкладинкою, можливо це і на правду наша єдина надія. - З цими словами до мене підійшов на вигляд зовсім звичайний чоловік, високий, чорнявий, з блідим обличчям та блакитними очима. - Вітаю вас Олексо, мене звуть Лір, я бог озер, річок та водяної стихії.
- Вітаю вас, пане Лір - привіталась я з чоловіком. - Я ще не знаю чим саме я можу вам допомогти але постараюсь з усіх сил, бо і сама не люблю тих хто принижує і знищує всіх і все навколо себе. Розкажіть будь-ласка більше про викрадення ваших сил, арку та Шео.
Мене провели по залі і ми сіли за дальній стіл де було трохи менше народу та де буде комфортніше спілкуватись.
