Знаєш що, брате. От ми говоримо: ми все можемо, ми кращі за всіх. А який у цьому сенс? Ми такі самі, як і всі, і будемо такими ж, як усі. Не лише ми намагаємося щось змінити. Це дуже важко.
Я не знаю, чи вивеземо ми це. Але я сподіваюся, що ти не здасися. Люби себе, незважаючи ні на що. Я люблю тебе і щиро сподіваюся, що ти зможеш знайти все, що шукаєш.
Так, сьогодні ми зіпсували все, що тільки могли. Ми стали тими, ким боялися стати. Вітаю, це ще одна “крапка” в житті. Не знаю, чи зможемо ми щось змінити. Чесно, я готовий здатися. Я більше не можу. Я втомився, чесно, тягнути все на собі.
Чому я не можу бути як усі? Закритися в собі, забити на все. Навіщо весь цей розвиток? Так, це ціла історія. Історія завдовжки в життя. Ми багато пройшли, ми багато зробили, але я втомився. Я боюся за тебе, за себе. Страшно бути таким, як ти, коли ти здався на півдорозі й не знаєш, що робити. І я теж не знаю.
Можу сказати лише одне: ми завжди будемо один в одного. Ніколи не звертай уваги на інших. Чесно, важко, я знаю. Але ти один, і цього не змінити. Я люблю тебе. Вір у себе. Борись. Повір. Зміни все, що можеш, і навіть те, що, здається, не можеш. Ти не зміниш своє коріння, але завжди можеш стати кращим.
Зараз ти п'яний до нестями, і мені гидко говорити із самим собою. Хочеться все залишити... Мені гидко від тебе, але я все одно поруч, на відміну від усіх «близьких». Пам'ятай: я завжди буду поруч. Але пам'ятай, я — не ти. Я лише частина тебе. І я люблю тебе.
Добраніч, брате. Люблю тебе. Прошу тебе, напиши книгу про своє життя і свої переживання. Вона варта того, щоб її побачили.
Так, щастя — це не те, про що мріють багато людей. Щастя — це не щось велике. Це маленьке, те, що лежить у самому корені твоєї сутності.
Пам'ятай це.
02.06.2018р.
