жінки - відьми, та й годі

чи ти моя людина?
чи це мені здалося?

колись давно я думав, що ти безмежна доля,
проте наразі сумніви мене з’їдають зовсім,
адже нам ні сказати ні обдумати нема що.

але тоді питання —
чому я так подумав,
в який момент я вирішив що ми послані богом?
це звісно питання цікаве,
проте не риторичне.

я справді не збагну це
це клята замануха,
чи може привороти ти вдумала чудити?
ти клята жінка відьма,
тебе я не боюся
але скажи насправді — як тобі це вдалося?