Трошки дитячих спогадів, думок про релігію та патологічну анатомію. Можливо, для когось покажу новий варіант опори для себе при проживанні втрати, бо для мене цей текст - не сумний, а підтримуючий.
Нещодавно пішли з життя люди, які були останніми провідниками між моїм сьогоденням і спогадами про дитинство в Куп’янську. Це мої хрещені, які залиши
Було це у 70-тих роках: господиня карпатської хати побачила на нас, дітях-туристах, лілеї з Дюма :) і подумала, що то пластові знаки. Те, що вона намагалась нам оповісти, стало зрозумілим пізніше, але запало туди, де був обіцяючий грунт...
ну таке як письменниця
