Вечір видався вдалим, і три чарчини з горілкою акумулювалися в нову невеличку розповідь. Я збагнув одну просту річ: для натхнення та писанини мені необхідно дві речі – алкоголь і вечір. Раніше я писав тільки на тверезу голову, був такий пункт та принцип, тепер я руйную своє світосприйняття письменництва. Проте, я п’ю малими дозами: або вино, або пиво, а ось учора за відсутністю того, та іншого перейшов на біленьку. Навіть ті три чарочки були ледь до половини повними…
Тож раз зайшла мова про натхнення та письменництво, поговоримо про те, що може надихати на цьому шляху. Перш за все, невичерпним джерелом для письменника мають бути книги. І не ті, котрі він або вона написали, а ті, котрі прочитані, або ті, що будуть прочитані. Читаючи, ми збагачуємо свою мову та світогляд, також переймаємо стиль та мовні конструкції улюблених авторів. Знаходимо нові ходи та повороти сюжету, і, як не дивно, вчимося нових слів, котрих ще не знали. Отже, читання літератури для роботи письменника – то і є половина його роботи.
Я пишу оці роздуми, та гадаю, що не варто приводити стандартні або тривіальні джерела натхнення. Так як ви і так їх знаєте, або можете знайти в інтернеті. Я пишу скоріше про те, що опробувано на собі, або те, що радше допомагає мені особисто. Тож я не хочу повторюватися ще одним текстом про важелі натхнення, котрі і так є на Друкарні.
Продовжимо… Внутрішній світ письменника досить крихкий та тендітний, і він може просто зачахнути без подій та пригод у реальному житті. Отже, поки ви не назбирали серйозний багаж прогулянок, або витівок із життя – не раджу братися за перо (якщо у вас є уява, і ви пишете про вигадані світи та події, то це не про вас – вам і так вистачить власної фантазії).
Мені у цьому напрямку допомагали прогулянки та пошуки пригод у місті. Часто я брав із собою гітару, та щось бренькав… так до мене підходили перехожі, і я зв’язував нові знайомства. Одного разу я познайомився з двома милими дівчатами, з якими потім грав у більярд, та проводжав додому. З однією з них я навіть намагався закрутити роман, проте то вже було зайвим. Іншого разу я трохи не отримав по пиці від одного чолов’яги, якому не сподобалася моя гра (він прийняв мене за викаблучника), однак я вважаю, що головним аргументом було те, що я відмовився грати Сектор Газу. Одна з таких прогулянок стала поживою для моєї творчості, і згодом я написав невеличку розповідь «Піца для музиканта». Отже, прогулянка або активне життя стане неодмінним стимулом для вашої творчості. Якщо ви пишете картини – то виходьте у місто, збирати вражень у свою скарбничку, якщо любите кормити голубів – виходьте, та корміть їх, спостерігаючи за життям навколо, любите проводити час з друзями – тягніть їх у парк, або вигадайте як провести весело час. Треба жити то життя, щоб писати про нього.
Зараз я живу у невеликому місті, яке я обходив вздовж і поперек, та й якось вже не тягне на свіже повітря. Люблю усамітнення та книги. Тому для припливу енергії допомагає спорт: невеличкі комплекси фізичних вправ. Якщо у вас ступор, то фізичні навантаження допоможуть розігнати не тільки м’язову енергію, але й ментальну. Щоб творити потрібні сили, та гарний кровообіг. Під лежачий камінь, вода не тече. Щоб творити, потрібна енергія, а вона сама по собі нізвідки не береться, тож потрібно трохи навантажити себе. І пам’ятайте, ми будуємо не тіло, а створюємо тексти, отже, не потрібно робити із себе чемпіона та вижимати усі соки, залиште трохи сил для створення нових історій. Ще не погано провітрити приміщення – це допомагає для насичення киснем головного мозку та припливу хвилі нових ідей.
Щоб творити потрібен гарний настрій, і за його відсутності можна побалувати себе якимось смаколиком. Любите шоколад – з’їжте шоколадку, любите чіпси – з’їжте чіпси, любите смажену яєчню – приготуйте її. Тільки все повинно бути в міру, бо ми не об’їдаємося, а просто поліпшуємо настрій, щоб творити. Взагалі, і це я перевірив на собі, чим менше ти їси (менше витрачаєш енергію організму на травлення), тим більше енергії залишається для творчості. Тож вище зазначена порада лише для підняття та підтримки творчого бойового духу.
І, на останок, коли у вас творчий ступор – просто почніть писати, почніть щось вигадувати. Так з’явиться речення, потім ще одне, потім абзац. Потім ви це все видалите, бо прийнятним це неможливо буде вважати. Так ви повторите два, три, чотири рази… а потім у вас усе вийде, і ви напишете своє чергове оповідання, розповідь або есе.
