Відчув прикольчик у тілі. Спочатку думав скористатися народним методом: само пройде, а потім таки вирішив піти до сімейного лікаря.
Мене стримувало те, що доведеться робити купу аналізів. Це найбільше бісить. Якби треба було чекнути щось одне, я б кожного дня до лікарів мотався. А так почнеться цей мільйон перевірок... І вони ж не безоплатні, дуже не безоплатні... До дому стільки різних речей необхідно купити, краще витратитися на це, тобто не краще, а приємніше. Та яка користь буде від речей без здорової людини, для якої всі ці штуки потрібні...
Планував зайти до клініки перед пробіжкою. Думаю, зайду, запишусь, а потім зі спокійною совістю побігаю. Е, ні, краще після. Коли я позаймаюсь, і буду під кайфом на ендоканабіноїдах, розслаблений і спокійний. А інакше нервуватиму й взагалі можу передумати.
Ейфорія бігуна. Чули? Відчували? Під час бігу або будь-яких інших тривалих фізичних вправ організм виділяє природне знеболювальне, схоже за дією на марихуану. І бонусом ще насипає ендорфіни й серотонін.
Наше тіло — щедрий барига, але отримати дозу можна лише благородним шахрайством: удати, що тобі важко й погано, і одночасно подбати про тонус організму. Бо еволюційно ми звикли ганятися за кимось, щоби поїсти, зараз цього не треба (дякувати АТБ!), але тіло продовжує жити за тими ж налаштуваннями, що й тисячі років тому. Йому потрібне навантаження для ефективного функціонування. А натомість воно побалує тебе натуральною кайфушечкою.
