Вітаю. Я тут до вас завітав з надзвичайно цікавою темою. Українська культура сьогодні перероджується. Виникають десятки цікавих артистів, співаків, що заслуговують уваги.
Особливий бум спостерігається і в літературному просторі. Велика кількість віршів, оповідань, романів та повістей вийшло протягом останніх двох років. Сказати про якість більшості робіт я не наважуюся, адже в кожного свої смаки.
Особисто мене верне від сотень, а може й тисяч однотипних романів від українських авторів, де розкривають стосунки між підлеглою головною героїнею та її владного боса. Але це ж не означає, що роботи погані. Я просто не є цільовою авдиторією подібної творчості. Інші люди ж можуть аналогічно говорити про те, що мені подобається.
Зовсім інша проблема стосується чогось дійсно унікального, неоднотипного, здатного навести шуму в літературному просторі. Подібних творів не так багато. З останнього згадується, хіба що “Колонія” Макса Кідрука.
Ось саме тут я випадково зустрічаю колоритну, цікаву та динамічну історію — “Кайдашева сім’я проти зомбі” від Автора Олексія Деканя. Це не дурний фанфік чи непродумана історія підлітка, який на задній парті на уроці літератури вигадує щось з героями повісті Івана Нечуй-Левицького, щоб не заснути.
Огляд Кайдашевої сім’ї поти зомбі
Кайдашева сім’я проти зомбі — повноцінна, сформована повість, що має прекрасне смислове навантаження, гідний та цікавий екшн.
Хтось може подумати, що це паразитування на класиці української літератури. Але подібна практика останніми роками активно розвивається в Західній культурі. Грамотне поєднання класики із сучасними проблемами, демонстрація пригод через вкраплення фантастичних елементів отримало свою назву - мешап.
Щоб правильно зрозуміли, історія розповідає про ту ж саму сім’ю, яка фігурує в оригінальній класичній історії, але з досить значущими змінами.
По-перше, події розвиваються в альтернативній історичній лінії, де в 1878 році вже існувала самостійна Українська держава. Після основних подій в оригінальній повісті пройшло 28 років.
По-друге, деякі персонажі змінюються візуально. Автор деяким героям змінює колір шкіри, спостерігаються невеликі натяки на гомосексуальність (хоча прямо в роботі щодо сексуальної орієнтації не було сказано ні слова), дехто став іншої нації і так далі. В цілому, слід зрозуміти, що це зовсім інші персонажі, аніж ті, яких всі знають з класики.
По-третє, Кайдаші кардинально змінили свою діяльність (хоча це і по назві нескладно здогадатися).
Ще багато інших відмінностей, які дозволяють сприймати “Кайдашеву сім’ю проти зомбі” як самодостатній витвір літературного мистецтва.
На перших сторінках, я був скептично налаштований. Я вважав, що робота є “паплюженням” класичного цікавого твору Нечуй-Левицького, паразитування на популярності класики і так далі. Але з кожною прочитаною сторінкою, подібні думки відпадали.
Сюжет розкриває боротьбу сімейства Кайдашів проти навали ходячих мерців. Є ключова сюжетна арка — боротьба за вживання, та кілька побічних — історія про виготовлення магічної зброї проти зомбі, особисті відносини між членами родини на фоні зомбі-апокаліпсису, інтриги в Українській державі та проблеми подальшого існування України в умовах тотального зомбі-нашестя.
Кожна сюжетна лінія чудово розкриває героїв, демонструє їх із зовсім іншої сторони. Особисто мені дуже зайшла та частина повісті, коли люди в поселенні почали гризтися між собою, незважаючи на те, що за здоровенним парканом тисячі мертвяків бажають з’їсти їхні мізки. Надзвичайно іронічно, не правда ж?
Світ також залишає після себе приємні нотки. Добавлено багато дрібних елементів, що розкривають атмосферу. Інколи можна помітити і глузування над класичними кліше книг, фільмів про зомбі.
Перейдемо ж до тієї частинки, яка на мою думку найкраща в цій історії - екшн. В повісті “Кайдашева сім’я проти зомбі” прописаний один з найкращих екшенів, який мені доводилося зустрічати в книгах. Ти прямо смакуєш всі моменти розчленування зомбаків, дивні моменти з трюками від героїв. Особливу увагу варто приділити і жорстокості. Це не казочка, де всі будуть живими та здоровими. Хоч робота позиціонується як підлітковий мешап, певні сцени здатні дійсно налякати, нагнати страху. Особливо це стосується тих елементів, коли зомбакам вдається дістатися до того чи іншого персонажа.
Чи мають такі втори право на існування?
Багато-хто впевнений, що це знущання над класикою. Осбисто і я таким був. Але це не так. Продумана, якісна історія на сучасний лад з вкрапленнями фантастики, динамічного екшену здатна привернути увагу сучасної молоді.
Маючи подібну неймовірну історію по боротьбу Кайдашів проти зомбі сучасний підліток (школяр чи студент коледжу) мимоволі зацікавиться творчістю автора саме оригінальної історії.
Мешап варто сприймати як умовну рекламу для класичної літератури, що вивчається відповідно до освітніх програм. Як відомо, більшість творів вивчається в школі та інших закладах не тому що це актуально чи дозволяє якось адаптуватися до сучасних реалій, а тому що — “класика”. Варто зізнатися, що багато творів давно втратили власну актуальність, але статус класики не дозволяє міністерству освіти убрати вивчення твору з програми.
Але ось такі роботи, де добавляються елементи, що найбільше цікавлять сучасного читача, здатні не лише зацікавитися класикою, але й більш досконало вивчати інших авторів нашої української історії, яких взагалі не згадують в школі чи в коледжі.
Кайдашева сім’я проти зомбі — прекрасна, глибока робота, яка ні в чому не поступається оригіналу. Раджу ознайомитися з цією роботою.
А які ще мешапи ви читали? А які з них були від українських авторів?
