Незрима чайка у небі тужно ниє,
Свинцеві хмари у грозу пливуть,
і мабуть шторм на острів завітає,
в місцину там, де всі страхи живуть.
Я ненавиджу цей проклятий острів,
нехай його зітре гроза на прах,
але живу, ходжу до тебе в гості,
хоч і боюсь, мене проймає страх.
Ні, то не страх самотньому померти,
і то не боязнь нагло так піти,
Бобся раптом подих твій забути.
Тому іду до місця де дежиш,
де спочиває твоє хворе тіло,
Де поховав у землю свою мрію.
Забути море, сили більш не маю, Сонет
Годинник стрілкою вицокує хвилини,
Сьогодні день мабуть буде спекотним,сонет
Вірш передає емоційний стан ліричного героя, який спостерігає за думками і переживаннями іншої людини. Він відчуває глибокі внутрішні страждання, які намагається змити, але вони все ще залишаються з ним. Образи коси та вітру символізують прагнення до звільнення.
Вірш передає емоційний стан ліричного героя, який спостерігає за думками і переживаннями іншої людини. Він відчуває глибокі внутрішні страждання, які намагається змити, але вони все ще залишаються з ним. Образи коси та вітру символізують прагнення до звільнення.
